Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо оподаткування ПДВ операцій з передачі пшениці як гуманітарної допомоги та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, у 2023 році у рамках тристоронніх угод, укладених між організацією, Адміністрацією та суб’єктами господарювання – зберігачами пшениці, було здійснено передачу організації пшениці як гуманітарної допомоги.
З огляду на викладене, Адміністрація просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) чи виникає в Адміністрації обов’язок зареєструватися як платник ПДВ?;
2) чи вплинуть операції з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту пшениці на зміну статусу Адміністрації як неприбуткової організації?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно з підпунктом 191.1.28 пункту 191.1 статті 191 розділу І ПКУ до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, тому питання порядку здійснення операцій із гуманітарною допомогою не належать до компетенції ДПС.
Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами (далі – Закон № 1192).
Гуманітарна допомога − цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв'язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону № 1192).
Порядок надання Україною гуманітарної допомоги іншим державам встановлено статтею 10 Закону № 1192.
Так, згідно зі статтею 10 Закону № 1192, керуючись принципами гуманності, з метою подолання наслідків воєнного або надзвичайного стану, а також наслідків надзвичайних ситуацій Україна може надавати гуманітарну допомогу іншим державам.
Рішення про надання Україною гуманітарної допомоги приймає Президент України.
Гуманітарна допомога може надаватися в натуральній або грошовій формі, у вигляді надання послуг або виконання робіт, зокрема, у вигляді залучення сил цивільного захисту для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, для життєзабезпечення постраждалих та/або залучення формувань служби медицини катастроф для надання медичної допомоги постраждалим.
Гуманітарна допомога іншим державам надається Україною без прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим державним органом з питань гуманітарної допомоги.
Порядок надання Україною гуманітарної допомоги іншим державам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 51 постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2023 року № 253 «Про надання гуманітарної допомоги державам Африки та Азії та скасування постанов Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2022 р. № 1313 і від 23 грудня 2022 р. № 1421» обласним, Київській міській військовим адміністраціям здійснити у разі потреби безоплатну передачу фондам, програмам Організації Об’єднаних Націй або її головних органів чи спеціалізованим установам Організації Об’єднаних Націй, іншим автономним міжурядовим організаціям системи Організації Об’єднаних Націй або їх представникам зерна пшениці (не нижче 3 класу) в обсягах до 72000 метричних тон, закупленого у 2022 році за рахунок коштів державного бюджету, що передбачені за програмою «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану», відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 328 «Деякі питання забезпечення населення продовольчими товарами в умовах воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1415, № 28, ст. 1537, № 54, ст. 3177; 2023 р., № 30, ст. 1660) та від 2 березня 2022 р. № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1267), для надання гуманітарної допомоги, передбаченої пунктом 1 такої постанови, і забезпечити щотижневе інформування Міністерства аграрної політики та продовольства про обсяги переданого зерна.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.
Згідно з підпунктами «а» − «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:
постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до
статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України.
З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений МКУ.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ під безоплатно наданими товарами розуміються товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.
Згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог МКУ.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Під ввезенням товарів на митну територію України і вивезенням товарів за межі митної території України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до МКУ (підпункт 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180-183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ) зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої − третьої групи.
До загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.
Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій не враховується.
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених таким пунктом ПКУ.
Так, згідно з підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово- будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).
Положення абзаців третього і четвертого підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший підпункту 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ).
При цьому пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням
положень пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.
Як встановлено підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ до переліку неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи.
Відповідно до підпункту 14.1.17 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ термін бюджетна установа вживається у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України (далі – БКУ).
Бюджетні установи – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (пункт 12 частини першої статті 2 БКУ).
Бюджетні установи здійснюють свою діяльність на основі кошторису, що згідно з пунктом 30 частини першої статті 2 БКУ є основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов’язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
Тож, серед обов’язкових умов перебування бюджетної установи у статусі неприбуткової організації є використання своїх доходів в межах профільного законодавства та кошторису виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених у встановленому порядку, та заборона розподілу отриманих доходів або їх частини серед своїх засновників, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.
Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану
не вважається порушенням вимог пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених
пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ (з урахуванням положень пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 12 травня
2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» зі змінами (далі – Закон № 389) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи – військові адміністрації.
Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування (частина друга статті 4 Закону № 389).
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій – за рахунок коштів Державного бюджету України (частина шоста статті 4 Закону № 389).
Повноваження військових адміністрацій встановлено статтею 15
Закону № 389.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Якщо безпосередньо Адміністрація у 2023 році здійснювала операції з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ визначено на митній території України, та/або операції з вивезення товарів (у тому числі пшениці) за межі митної території України і загальна сума від усіх здійснюваних Адміністрацією операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з розділом V ПКУ (у тому числі операцій, які є об’єктом оподаткування ПДВ, але згідно з нормами ПКУ підлягають звільненню від оподаткування ПДВ), протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищувала 1 млн грн (без урахування ПДВ), то Адміністрація зобов’язана була зареєструватися як платник ПДВ згідно з пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.
Щодо питання 2
Проведення Адміністрацією у статусі неприбуткової організації операцій з гуманітарною допомогою не є підставою для виключення її з Реєстру за умови, що такі операції здійснюються у межах повноважень зазначеної бюджетної організації з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу та пункту 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ (з урахуванням положень пункту 63 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
