Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення ТОВ …… щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 10 січня 2024 року № 3 затверджено зміни до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі – Постанова).
Згідно затверджених змін на ринку електроенергії з’явився новий учасник:
Активний споживач – це споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу, що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії , або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є професійною та/або господарською діяльністю.
Активним споживачем є фізична особа, фізична особа – підприємець чи підприємство, ОСМД, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел, покриваючи за рахунок неї власні потреби у споживання, а надлишки згенерованого ресурсу фінансово реалізують. Діяльність активних споживачів регулюється чинним законодавством.
Згідно Постанови товариство, як постачальник електричної енергії (далі – енергопостачальник), за зверненням активного споживача повинно укласти з ним договір про купівлю-продаж електричної енергії «за зеленим тарифом» приватним домогосподарствам та договір купівлі-продажу електричної енергії та механізмом самовиробництва.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електроенергії електропостачальник здійснює взаємозалік вартості обсягу випущеної електроенергії генеруючою установкою зберігання активного споживача генеруючими установками в електричну мережу та вартості обсягу спожитої/відібраної електроенергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії, станом на перше число календарного місяця після закінчення розрахункового періоду.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. При укладанні товариством договорів купівлі-продажу електричної енергії з активними споживачами та купівлі виробленої ними електричної енергії, у разі якщо такі активні споживачі (контрагенти виробники) є фізичними особами – підприємцями першої – третьої груп, підприємства або ОСМД, які знаходяться на єдиному податку, чи виникають негативні податкові наслідки такої співпраці?
2. Проводячи взаємозалік вартості обсягу відпущеної електроенергії генеруючою установкою/установкою зберігання з активними споживачами, якщо вони є фізичними особами першої-третьої груп, підприємства або ОСМД,
що знаходяться на єдиному податку, які виникають податкові наслідки проведення таких господарських операцій?
3. Чи буде компенсаційний платіж, передбачений абзацом шостим п. 11.5.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії вважатись штрафними санкціями чи є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ ?
Щодо першого-другого питання
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (далі – ГКУ), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (частина перша ст. 1 ГКУ).
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша ст. 3 ГКУ).
Частиною другою ст. 3 ГКУ передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва – підприємцями.
Статтею 2 ГКУ передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання.
У свою чергу суб'єктами господарювання згідно зі ст. 55 ГКУ є:
1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ЦКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються нормами ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).
Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Нормами чинного законодавства не передбачено обмеження щодо здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, зокрема, товариства з суб’єктами господарювання, які зареєстровані як платники єдиного податку.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу ХІV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.5 ст. 291 ПКУ визначені види діяльності, за умови здійснення яких суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої групи.
Відповідно до абзацу третього п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб’єкти господарювання, які здійснюють, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які ПКУ встановлено ставки акцизного податку.
Згідно п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.
Водночас відповідно до п. 291.6 ст. 291 ПКУ платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Таким чином, платники єдиного податку першої – третьої групи не мають права здійснювати розрахунки у негрошовій формі, у тому числі проводити залік зустрічних однорідних вимог, бартерні операції тощо.
Стосовно третього питання, наведеного у вашому зверненні, слід зазначити, що з метою уникнення неоднозначного трактування норм податкового законодавства в частині податку на додану вартість, ДПС направлено запит до НКРЕКП про надання роз’яснень щодо сутності (природи) компенсаційного платежу.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
