Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо амортизації земельної ділянки, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ТОВ складає фінансову звітність згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності.
ТОВ придбало земельну ділянку з метою здавання її в оренду згідно договору емфітевзису.
Земельна ділянка придбана з метою отримання доходу від оренди та визнається інвестиційною нерухомістю.
ТОВ здійснює облік інвестиційної нерухомості земельної ділянки за первісною вартістю.
ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:
чи має право ТОВ амортизувати земельну ділянку у бухгалтерському та
податковому обліку?
У разі використання міжнародних стандартів фінансової звітності нормативним документом, що визначає обліковий підхід до інвестиційної нерухомості та пов'язані з ним вимоги до розкриття інформації є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40 Інвестиційна нерухомість (далі – МСБО 40).
Інвестиційна нерухомість – нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або те й інше), утримувана (власником або орендарем як актив з права користування) з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для:
а) використання у виробництві або при постачанні товарів чи наданні послуг або для адміністративних цілей; або
б) продажу у ході звичайного ведення бізнесу.
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Отже, земельні ділянки не відноситься до основних засобів з ціллю оподаткування.
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
За операціями з основними засобами ст. 138 Кодексу визначено різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.
Враховуючи те, що в податковому обліку земельні ділянки не відносяться до основних засобів, різниці встановлені ст. 138 Кодексу за операціями з ними не виникають.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).
Отже, з питання нарахування у бухгалтерському обліку амортизації на земельні ділянки доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
