Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму використання резерву для списання дебіторської заборгованості, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє наступне.
Як зазначено у зверненні, ТОВ відвантажило товар та має дебіторську заборгованість з покупцем.
Внаслідок агресії російської федерації відбулося пошкодження складів ТОВ, тому покупець що має труднощі з оплатою заборгованості.
Підприємство на заборгованість створило резерв сумнівних боргів.
До відкриття провадження у справі про банкрутство покупець звернувся до суду про затвердження Плану санації.
План санації передбачає, що частину основного боргу покупець розстрочить на 60 календарних місяців із щомісячним погашенням рівними сумами, а інша частина основного боргу прощається (списується) кредитором після затвердження Плану санації.
ТОВ, згідно Ухвали суду про затвердження Плану санації, списало з обліку частину дебіторської заборгованості покупця за рахунок резерву сумнівних боргів.
Додатково ТОВ повідомило, що направляло до суду заперечення, щодо затвердження Плану санації до відкриття провадження про банкрутство покупця.
ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
Чи має право ТОВ зменшити фінансовий результат до оподаткування на різниці, які виникають відповідно до п.п. «є» п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Кодексу, зазначивши списану (прощену) суму в рядку 2.2.3 додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств?
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
При цьому у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.
До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404).
Частиною першою ст. 3 Закону № 1404 визначено перелік виконавчих документів, на підставі яких відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню судові рішення.
Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:
у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404).
Таким чином, у разі відсутності майна у боржника - фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника - відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
При формуванні резерву сумнівних боргів, а також списанні за його рахунок безнадійної дебіторської заборгованості п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).
Згідно з п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.
Положення абзаців другого і третього п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу не застосовуються державними унітарними підприємствами та господарськими товариствами, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, облікова політика яких у частині визначення методів обчислення величини резерву сумнівних боргів (резерву очікуваних кредитних збитків) та способу визначення коефіцієнта сумнівності не погоджена з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до законодавства.
Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, незалежно від того, створено резерв сумнівних боргів за такою заборгованістю чи ні.
При цьому, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.
Отже, підприємство зменшує фінансовий результат до оподаткування відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), у разі, якщо зазначена дебіторська заборгованість відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зазначає списану (прощену) суму в рядку 2.2.3 додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств.
У разі, якщо заборгованість платника не відповідає ознакам, визначеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платник податку на прибуток не зменшує фінансовий результат до оподаткування на всю суму списаної (прощеної) у бухгалтерському обліку заборгованості та не відображає таку списану (прощену) суму заборгованості в рядку 2.2.3 додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
