Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно виробництва та обігу пального (біодизелю), керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та з урахуванням офіційної позиції Міністерства фінансів України в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство зазначає, що планує розпочати діяльність з виробництва та реалізації власного біодизелю із продуктів життєдіяльності.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Чи необхідно отримання ліцензії на виробництво пального при виробництві біодизелю із відходів життєдіяльності?
Чи необхідно отримання будь-яких інших ліцензій, передбачених Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в
електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) при провадженні зазначеного виду діяльності.
Які механізми декларування обсягів виробленого біодизелю (як пального), зокрема, в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі – СЕА РПСЕ)?
Щодо питань 1, 2
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон № 481.
Відповідно до ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
У ст. 1 Закону № 481 також зазначено, що термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Кодексі.
Згідно із п. п. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Також до пального відноситься товар (продукція) з описом «біодизель та його суміші (що не містять або містять менш як 70 мас. % нафти або нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід) на основі моноалкільних складних ефірів жирних кислот» та з кодом згідно з УКТ ЗЕД 3826 00 10 00, 3826 00 90 00.
Статтею 1 Закону України від 14.01.2000 № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» із змінами встановлено, що біодизельне паливо (біодизель) – це моноалкільні естери вищих органічних кислот, отриманих з рослинних олій або тваринних жирів, що використовуються як біопаливо або біокомпонент, виробником якого є суб’єкт господарської діяльності, що безпосередньо виробляє біопаливо з біомаси.
Виробництво пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форми власності за умови наявності ліцензії на право виробництва пального (частина двадцять дев’ята ст. 2 Закону № 481).
Відповідно до частини першої ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина дев'ятнадцята ст. 15 Закону № 481).
Отже, виробництво пального здійснюється за умови наявності ліцензії на право виробництва пального. Діяльність з реалізації пального потребує отримання ліцензії на оптову торгівлю пальним.
Щодо питання 3
Згідно з п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Відповідно до п. п. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 платником акцизного податку є, зокрема, особа, постійне представництво, які виробляють підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.
Відповідно до п. п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Отже, щоб здійснювати діяльність з реалізації пального (біодизелю) Товариству необхідно зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального.
Електронне адміністрування реалізації пального та спирту етилового здійснюється згідно із ст. 232 Кодексу.
Відповідно до п. 232.1 ст. 232 Кодексу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового облік обсягів пального ведеться в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів / акцизних складів пересувних та акцизних складів / акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та умовним кодом.
Згідно із п. п. 232.4.2 п. 232.4 ст. 232 Кодексу у разі, якщо у платника акцизного податку виникає потреба поповнити обсяги залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, він може зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального за умови:
наявності на обліковій картці сум коштів сплаченого акцизного податку, не менше ніж сума акцизного податку, розрахованого з обсягу пального або спирту етилового у такій заявці, - для обсягів пального або спирту етилового, що оподатковуються акцизним податком;
без наявності на обліковій картці сум коштів сплаченого акцизного податку - для обсягів пального або спирту етилового, що оподатковуються на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу, або не підлягають оподаткуванню, або звільняються від оподаткування.
Кошти сплаченого акцизного податку, які обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, зараховуються на окремі рахунки, відкриті платнику акцизного податку в центральному органі виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, для врахування в СЕА РПСЕ обсягів виробленого біодизелю Товариству необхідно сплатити акцизний податок з виробленого біодизелю, який розрахований у заявці на поповнення обсягу залишку пального та зареєструвати в СЕА РПСЕ заявку на поповнення обсягу залишку пального.
Слід зазначити, що ст. 231 Кодексу встановлено обов’язок платника при реалізації пального складати в електронній формі акцизну накладну та реєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Також на платника акцизного податку з реалізації пального поширюються вимоги законодавства, зокрема, щодо подання декларації з акцизного податку незалежно від того, чи провадив такий платник господарську діяльність у звітному періоді, та сплати акцизного податку (п. 49.21 ст. 49 Кодексу, cт. 222 – 223 Кодексу).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
