Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Благодійної організації «Благодійний фонд «_______» (далі – Благодійний фонд) щодо окремих питань оподаткування благодійної організації під час дії воєнного стану, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно із зверненням Благодійного фонду, внесеного до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), метою такої благодійної організації є вирішення нагальних проблем постраждалого населення держави та допомога Збройним Силам України.
Зазначається, що в межах статутної діяльності Благодійний фонд отримує та транспортує до зони бойових дій та на звільнені території гуманітарну допомогу, вантажі оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та цивільного населення.
Благодійний фонд залучає до своєї діяльності волонтерів.
З урахуванням зазначеного вище Благодійний фонд звертається за наданням індивідуальної податкової консультації з таких запитань:
1. Яким чином та в якому порядку закуповувати пально-мастильні матеріали для орендованого транспорту, щоб доставити допомогу до зони бойових дій, з банківського рахунку Благодійного фонду?
2. Чи можливо і яким чином нараховувати добові волонтерам під час відрядження до зони бойових дій?
3. Чи можливо передавати по видатковій накладній в користування закуплене майно безпосередньо військовому, який буде його використовувати, якщо військовий звернувся письмово по допомогу?
4. Чи можливо передавати по видатковій накладній отриману Благодійним фондом гуманітарну допомогу безпосередньо військовому, який буде її використовувати, якщо військовий звернувся письмово по допомогу?
5. Чи необхідно оприлюднювати звіт про використання зібраних коштів на банківський рахунок Благодійного фонду на вебсайті такого фонду?
Щодо запитань 1 та 3 – 5
Перш за все зауважимо, що відповідно до п.п. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, тому питання порядку проведення благодійної діяльності та здійснення операцій із гуманітарною допомогою
не належать до компетенції ДПС.
Водночас повідомляємо, що загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами (далі – Закон
№ 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.
Цілі та сфери, види благодійної діяльності встановлено відповідно ст. 3 та ст. 5 Закону № 5073.
Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 2 та п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).
Згідно з частинами першою та другою ст. 16 Закону № 5073 благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.
Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій
не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.
Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році (частина третя ст. 16 Закону № 5073).
Метою благодійних організацій не може бути одержання і розподіл прибутку серед засновників, членів органів управління, інших пов’язаних з ними осіб, а також серед працівників таких організацій (частина перша ст. 11 Закону № 5073).
При цьому, благодійні організації мають право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку, що сприяє досягненню їх статутних цілей (частина четверта ст. 16 Закону № 5073).
Це відповідає визначенню благодійної діяльності, під якою відповідно до п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 5073 слід розуміти добровільну особисту та/або майнову допомогу для досягнення визначених цим Законом цілей, що
не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь- якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами (далі – Закон № 1192).
Згідно з п. 2 ст. 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Отримувачами гуманітарної допомоги є юридичні особи, а також акредитовані представництва іноземних держав, міжнародних та іноземних гуманітарних організацій в Україні (без створення юридичної особи), визначені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку отримувачами гуманітарної допомоги, у межах переліку відповідно до п. 5 ст. 1 Закону
№ 1192.
Серед переліку можливих отримувачів гуманітарної допомоги згідно з
п.п. «ґ» п. 5 ст. 1 Закону № 1192, зокрема, визначено благодійні організації, утворені у порядку, визначеному Законом № 5073.
Набувачі гуманітарної допомоги – фізичні та юридичні особи, які потребують допомоги і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги із статусом юридичної особи визначаються відповідно до підпунктів «а», «б», «в», «г», «ґ», «д», «е», «є» п. 5 ст. 1 Закону № 1192 (п. 6 ст. 1 Закону № 1192).
До спеціально уповноважених державних органів із питань гуманітарної допомоги згідно зі ст. 4 Закону № 1192 належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.
Міністерство соціальної політики України (далі – Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абзац перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 зі змінами).
Отже, питання порядку проведення благодійної діяльності, у тому числі щодо оприлюднення звітності про таку діяльність, яка не відноситься до податкової звітності, регламентуються Законом № 5073, а питання здійснення операцій з гуманітарною допомогою регулюються законодавством України про гуманітарну допомогу і належать до компетенції Мінсоцполітики.
Водночас зазначаємо, що бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність, як встановлено частиною четвертою ст. 11 Закону № 1192, здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.
Щодо оподаткування неприбуткових організацій
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово- будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру.
Як встановлено п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
При цьому п. 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.
Зауважимо, що згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу передача майна, надання послуг неприбутковою організацією, використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, за умови що такі послуги, майно добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів, та/або наданням благодійної допомоги фізичним особам, які не є засновниками, учасниками таких організацій або пов’язаними з ними особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.
Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.
При складанні податкової звітності неприбутковою організацією формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за № 932/29062, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469, здійснюється за правилами бухгалтерського обліку на підставі належним чином складених первинних документів.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).
Отже, проведення благодійною організацією у статусі неприбуткової організації благодійної діяльності, а також операцій з гуманітарною допомогою як отримувачем (набувачем) такої допомоги має здійснюватися з дотриманням вимог Закону № 5073 та законодавства України про гуманітарну допомогу для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами відповідної неприбуткової організації в межах профільного Закону № 5073, без розподілу доходів або їхньої частини серед засновників (учасників) такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб.
Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану
не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначено п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.
При цьому, якщо благодійна організація у статусі неприбуткової організації під час дії воєнного стану здійснює операції з надання благодійної та гуманітарної допомоги, що не пов’язані з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами відповідної неприбуткової організації, на користь окремих військовослужбовців, яких не зазначено у переліку згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу, то такі операції призводять до порушення вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування відповідних організацій у Реєстрі.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених
п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Щодо запитання 2
Відносини, пов'язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом України від 19 квітня 2011 року № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» зі змінами (далі – Закон № 3236), відповідно до частини другої ст. 7 якого волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.
Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов'язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої ст. 1 Закону № 3236.
При цьому згідно з частиною четвертою ст. 7 Закону № 3236 волонтер має право, зокрема на відшкодування витрат, пов'язаних зі здійсненням волонтерської діяльності, передбачених ст. 11 Закону № 3236.
Так, відповідно до ст. 11 Закону № 3236 волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами:
витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
витрати на отримання візи;
витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває більше 4 годин на добу;
витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше 8 годин;
витрати на поштові та телефонні послуги, пов'язані із здійсненням волонтерської діяльності;
витрати на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально- профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги.
При цьому відшкодування витрат, визначених частиною першою ст. 11 Закону № 3236, може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів – у разі укладення з ними договору про надання волонтерської допомоги, міжнародних програм, або установи, організації, з якою волонтер уклав договір про провадження волонтерської діяльності, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема
кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження
(п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
відшкодування неприбутковою організацією особі – волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов’язаних з наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені ст. 11 Закону № 3236
(п.п. 165.1.65 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX Кодексу
не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX Кодексу (п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Порядок оподаткування суми надміру витрачених коштів/електронних грошей, отриманих платником податку на відрядження або під звіт,
не повернутої у встановлений строк визначено п. 170.9 ст. 170 Кодексу.
До оподатковуваного доходу не включаються також витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон - не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Сума добових визначається в разі відрядження:
у межах України та країн, в’їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами;
до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні).
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку.
Разом з тим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).
Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Враховуючи викладене, оскільки фізична особа - волонтер здійснює волонтерську діяльність на підставі договору про провадження такої діяльності, укладеного з благодійною організацією, тобто волонтер не перебуває у трудових відносинах з зазначеною організацією, то положення п. 170.9 ст. 170 Кодексу, у тому числі в частині нарахування та виплати добових витрат, не застосовуються.
Разом з тим дохід у вигляді коштів, виплачених волонтеру благодійною організацією як добові, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому благодійна організація як податковий агент має виконати усі функції, визначені Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
