Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток підприємств та податком на доходи фізичних осіб (далі – ПдФО) та військовим збором, пов’язаних з нарахуванням бонусів отримувачам (споживачам) товарів/послуг та зарахуванням таких бонусів в оплату за енергоносії, газ, пені, інфляційних, штрафних санкцій і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачам на підставі відповідної ліцензії. Тарифи (ціни) на постачання електроенергії для побутових споживачів є регульованими.
Товариство є платником податку на прибуток на загальних підставах зі статусом великого платника податків та застосовує податкові різниці, визначає дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом.
Товариство розглядає можливість створення програми лояльності для споживачів, для якої розроблятиметься нова комерційна пропозиція, де будуть прописані умови, алгоритм зарахування бонусів тощо. Програма лояльності за проведення оплати рекомендованого платежу (передоплати за енергоносії) передбачатиме нарахування бонусів, які в подальшому можна буде використати для погашення заборгованості за електроенергію або природний газ, зарахування в оплату пені, інфляційних, штрафних санкцій (споживач самостійно прийматиме рішення про напрямок використання бонусів.
Виконання певних умов, які будуть зазначені в програмі, дозволить побутовим споживачам здійснити зарахування бонусів в рахунок погашення заборгованості.
Повідомляючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) чи є операція зарахування бонусів в рахунок оплати енергоносіїв, газу, пені, інфляційних, штрафних санкцій об’єктом оподаткування ПДВ?;
2) чи визначається дата виникнення податкових зобов’язань за такою операцією за касовим методом та чи повинно Товариство складати зведену податкову накладну?;
3) чи має таке зарахування бонусів вплив на розмір податку на прибуток, і як відображати такі операції в податковій декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями, далі – Декларація), чи відображатимуться зазначені операції в Додатку PI до Декларації?;
4) чи є таке зарахування бонусів в рахунок оплати енергоносіїв, газу, пені, інфляційних, штрафних санкцій об’єктом оподаткування ПдФО і військовим збором?;
5) коли виникає об’єкт оподаткування ПдФО: в момент визначення програмою лояльності права споживача на отримання бонусів чи в момент визначення споживачем напрямку використання таких бонусів?;
6) яка ставка ПдФО і військового збору має застосовуватися та в який термін і ким має здійснюватися оплата податків до бюджету?;
7) в який термін має здійснюватися перерахунок ПдФО та військового збору до бюджету, та до якого бюджету (зважаючи на те, що Товариство є великим платником податків?;
8) чи мають такі операції відображатися в об’єднаній звітності і якщо так, то з якою ознакою?;
9) чи необхідно при здійсненні операції зарахування бонусів в рахунок оплати за енергоносії нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ, передбачені пунктом 198.5 статті 198 Кодексу, за придбаними з ПДВ товарами/послугами (як при їх використанні у негосподарській діяльності)?
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
В частині податку на додану вартість (питання 1, 2, 9)
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.
Постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Згідно з пунктом 188.1 статті 198 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.
Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу тимчасово, до 1 січня 2026 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.
Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2026 року.
У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку можуть складати покупцям – платникам податку не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу протягом такого місяця.
Для цілей пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.
Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.5 статті 198 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях, у тому числі в негосподарській діяльності платника податку.
Щодо питань 1, 2
Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг (незалежно від того, за рахунок яких джерел здійснюється їх оплата – грошовими коштами, бонусами тощо).
База оподаткування за операціями з постачання товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ виходячи з їх договірної (контрактної) вартості (з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним пунктом для операцій з постачання товарів/послуг, ціни на які підлягають державному регулюванню). До бази оподаткування включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг, та не включаються, зокрема, суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми, інфляційні витрати.
Касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг, передбачених пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, застосовується незалежно від того, чи вартість таких товарів/послуг оплачується споживачами грошовими коштами, чи постачальник отримує інші види компенсації вартості таких товарів/послуг (у тому числі якщо їх вартість компенсується за рахунок бонусів).
Складання зведеної податкової накладної за операціями з постачання товарів/послуг, визначених пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, які мають безперервний або ритмічний характер, відповідно до вказаної норми Кодексу є правом постачальника, а не його обов’язком.
Отже, на дату зарахування бонусів в рахунок компенсації вартості товарів/послуг, передбачених пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу (зокрема електричної енергії), постачальник визначає податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів/послуг та складає податкові накладні за касовим методом – на дату такого зарахування, або може не пізніше останнього дня місяця, в якому бонуси зараховано в оплату вартості товарів/послуг, складати зведені податкові накладні з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу протягом такого місяця.
Щодо питання 9
Якщо придбані з ПДВ товари/послуги використані платником податку в оподатковуваних ПДВ операціях з постачання товарів/послуг, то такі придбані товари/послуги не можуть вважатися використаними в негосподарській діяльності з метою нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу (незалежно від того, яким чином здійснено оплату за такі придбані товари/послуги (грошовими коштами, бонусами, тощо)).
В частині податку на прибуток підприємств (питання 3)
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Таким чином формування доходів у бухгалтерському обліку здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
При здійсненні фінансових операцій виникають різниці, які визначаються згідно з вимогами статті 140 Кодексу.
Так, згідно з підпунктом 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов'язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 Кодексу.
Отже, якщо отримувачем бонусів, нарахованих за оплату рекомендованого платежу (предоплати) за електроенергію або природний газ виступають: платники, які застосовують спрощену систему оподаткування зі сплати єдиного податку; платники податку, які є пов’язаними особами та задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), якщо така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), фінансовий результат до оподаткування надавача таких бонусів – платника податку на прибуток збільшується на вартість таких бонусів відповідно до підпункту 140.5.10 пункту 140.5 статті 140 Кодексу.
Зазначена різниця відображається в рядку 3.1.10 додатка PI до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами та доповненнями).
В частині ПдФО і військового збору (питання 4, 5, 6, 7, 8)
Щодо питань 4, 5, 6
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається:
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті (підпункт «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу);
інші доходи, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).
Ставку податку встановлено у розмірі 18 відс. (пункт 167.1 статті 167 Кодексу).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок (військовий збір) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.
Таким чином, у разі якщо юридичною особою на користь фізичних осіб надаються послуги за ціною (вартістю) нижче ніж їх звичайна ціна (вартості), то з метою оподаткування дохід у розмірі суми знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах, якщо дана знижка носить індивідуальний (персональний) характер. При цьому об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором виникає у момент нарахування додаткового блага у вигляді знижки.
Щодо питання 7
Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено статтею 168 Кодексу, відповідно до якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).
Статтею 64 БКУ визначено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.
Відповідно до підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Кодексу суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених Кодексом, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості) (підпункт 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу).
Отже, оскільки з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр великих платників податку, платник податків, включений до Реєстру великих платників податку, перебуває на обліку у територіальному органі ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників (Центральному міжрегіональному управлінні), то такий великий платник податку зобов’язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб за основним місцем обліку на бюджетні рахунки для сплати податків і зборів, відкриті для Центрального міжрегіонального управління.
Якщо юридична особа – великий платник податку створює підрозділ, який не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, за неосновним місцем обліку, але в межах населених пунктів розташування Центрального міжрегіонального управління або інших міжрегіональних управліннях ДПС по роботі з великими платниками податку, то податок, нарахований працівникам такого відокремленого підрозділу, юридична особа перераховує до місцевого бюджету на казначейські рахунки, відкриті для Центрального міжрегіонального управління або інших міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податку.
Якщо юридична особа – великий платник податку створює відокремлений підрозділ, який має власний код ЄДРПОУ, який не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то юридична особа зобов’язана стати на облік як платник окремих видів податків за неосновним місцем обліку в Центральному міжрегіональному управлінні або інших міжрегіональних управліннях ДПС по роботі з великими платниками податку за місцезнаходженням такого підрозділу.
Якщо юридична особа – великий платник податку створює відокремлений підрозділ, який має власний код ЄДРПОУ, який уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, місцезнаходження (реєстрації) якого поза межами населених пунктів розташування Центрального міжрегіонального управління або інших міжрегіональних управліннях ДПС по роботі з великими платниками податку, то податок, нарахований працівникам такого відокремленого підрозділу, перераховується самостійно до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.
Статтею 29 БКУ визначено перелік доходів, що включаються до складу доходів Державного бюджету України.
До доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 641, 66, 691 та 71 БКУ закріплені за місцевими бюджетами (частина перша ст. 29 БКУ).
Відповідно до пункту 12 частини другої статті 29 БКУ військовий збір, що сплачується (перераховується) згідно з пунктом 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Водночас відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому розділом IV Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Водночас норма підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Кодексу регламентує порядок перерахування податку за відокремлені підрозділи до місцевого бюджету, а оскільки військовий збір зараховується до державного бюджету, зазначена в абзаці другому підпункту 168.4.3 пункту 168.4 статті 168 Кодексу норма для військового збору не може бути застосована.
Таким чином, юридична особа перераховує військовий збір як за себе, так і за неуповноважені відокремлені (структурні) підрозділи до бюджету за своїм місцезнаходженням (реєстрації) на відповідні рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби.
Щодо питання 8
Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, розрахунок (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку (підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу).
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами та доповненнями (далі – Порядок), у розділу I додатка 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку відображаються, зокрема, персоніфіковані дані про суми нарахованого (виплаченого) на користь фізичних осіб доходу (відповідно графи 3а та 3) та нарахованих (перерахованих) до бюджету податку на доходи фізичних осіб (відповідно графи 4а та 4) та військового збору (відповідно графи 5а та 5), ознака доходу (графа 6).
Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку, інші доходи, крім зазначений у статті 165 Кодексу, відображаються податковим агентом під ознакою доходу «127».
Враховуючи викладене, у разі якщо дохід у вигляді бонусів, нараховується юридичною особою окремо кожному платнику податків, тобто є ідентифікація (персоніфікація) фізичної особи (наприклад, бонусні програми), то сума таких бонусів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої особи як інші доходи та відображається у Розрахунку під ознакою доходу «127». При цьому юридична особа має виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету, а також подання Розрахунку.
Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо порядку оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток підприємств та ПдФО і військовим збором можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
