Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «» (далі – АТ, банк) щодо оподаткування податком на прибуток операцій з укладання договору добровільного медичного страхування працівників, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, в рамках соціального пакету для своїх працівників, а також членів їх сімей між банком як страхувальником та страховою компанією, що є страховиком, укладено договір безперервного страхування здоров’я (далі – договір), в якому зазначено, що застрахованими особами є фізичні особи – працівники банку, а також члени їх сімей (далі – застраховані особи).
Відповідно до умов договору страховик здійснює страхову виплату, протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення про страхову виплату, за такими можливими варіантами:
- безпосередньо медичним закладам, що надали застрахованій особі
послуги;
- застрахованій особі на підставі її письмової заяви про здійснення
страхової виплати.
У разі, якщо протягом дії страхового поліса застрахована особа – працівник банку звільняється чи з’являється необхідність страхування новоприбулого співробітника, то сторони можуть вносити зміни у перелік застрахованих осіб шляхом надання страхувальником страховику заяви про внесення змін до списку застрахованих осіб, про що укладається відповідна додаткова угода до цього договору страхування з підписами сторін.
Страхувальник сплачує за нових застрахованих осіб страховий платіж, розмір якого перераховується пропорційно кількості днів, що залишились до кінця дії цього договору.
Нова застрахована особа в період двох місяців з дати включення її до списку застрахованих осіб, може застрахувати членів своєї сім’ї (чоловік, дружина, діти) шляхом самостійного звернення до страховика та оформлення відповідного договору.
Страховик протягом двох місяців з дати укладення цього договору або з дати включення страхувальником застрахованих осіб до переліку застрахованих осіб зобов’язується приймати на страхування членів сім’ї (чоловік, дружина, діти) застрахованих осіб та нових родичів, що з’явилися у застрахованих осіб (одруження, народження дитини) за тарифами, визначеними страховиком.
АТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи відповідає вимогам п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу укладений
договір між банком як страхувальником та страховиком, з урахуванням
того, що умовами договору з самого початку передбачено, що страхові
виплати здійснюються як закладам охорони здоров’я так і
безпосередньо застрахованим особам?
2. Чи застосовуються до банку норми ст. 1231 Кодексу та чи підлягає
коригуванню фінансовий результат до оподаткування за звітний період,
в якому банк визнав у бухгалтерському обліку витрати на суму
страхових платежів у зв’язку з виконанням договору, з урахуванням
того, що умовами договору з самого початку передбачено, що страхові
виплати здійснюються як закладам охорони здоров’я так і
безпосередньо застрахованим особам?
3. Чи вірно банк розуміє, що Кодексом не передбачено коригування
фінансового результату до оподаткування на суми сплачених страхових
платежів за договором та такі операції відображаються за правилами
бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до
оподаткування?
4. Чи вірно банк розуміє, що у випадку, коли банк здійснив коригування
фінансового результату до оподаткування у звітному періоді, в якому
банк визнав у бухгалтерському обліку витрати на суму страхових
платежів, у зв’язку з виконанням договору, то банк не зобов’язаний
нараховувати пеню відповідно до ст. 1231 Кодексу?
5. Якщо у банка виникає обов’язок нарахування пені відповідно до
ст. 1231 Кодексу з урахуванням того, що банк здійснив коригування
фінансового результату до оподаткування у звітному періоді, в якому
банк визнав у бухгалтерському обліку витрати на суму страхових
платежів у зв’язку з виконанням договору, то який алгоритм
нарахування пені, зокрема, розрахунок кількості днів «початкова та
кінцева дата» за які розраховується пеня, передбачена ст. 1231
Кодексу?
Щодо питання 1, 3
Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909-ІХ) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).
Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).
Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов'язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (п. 53 частини першої ст. 1 Закону № 1909- ІХ).
Страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України (п. 66 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).
Страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).
Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909-ІХ страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону № 1909-ІХ, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону № 1909-ІХ).
Страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (п. 50 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).
Згідно з п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
Договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам підприємства, їх родичам) при пред’явленні ними підтверджуючих документів із закладів охорони здоров’я, не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п.14.1.521 п.14.1 ст.14 Кодексу.
У разі, якщо договір, за яким страхова виплата здійснюється закладам охорони здоров’я, при пред’явленні ними підтверджуючих документів із цих закладів охорони здоров’я, то такий договір вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п.14.1.521 п.14.1 ст.14 Кодексу.
При цьому положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на суми сплачених страхових платежів за таким договором. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування.
Щодо питань 2, 4, 5
Відповідно до ст. 1231 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.
Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.
Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.
Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:
зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
зміну страховика на нового страховика.
При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.
Таким чином, у разі якщо договір медичного страхування не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду.
Водночас зазначаємо, що якщо банк у звітному періоді визнав у бухгалтерському обліку витрати на суму страхових платежів, у зв’язку з виконанням договору, який невідповідає (перестав відповідати) вимогам п.п.14.1.521 п.14.1 ст.14 Кодексу, і в цьому ж звітному періоді збільшив фінансовий результат до оподаткування на суму таких витрат, то у цьому випадку пеня відповідно до вимог ст. 1231 Кодексу не нараховується.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
