Державна податкова служба України розглянула звернення щодо внесення додаткового капіталу засновниками на розвиток Товариства без збільшення статутного капіталу Товариства, відповідно до норм чинного законодавства України та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Товариство є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування та платником ПДВ. Засновники Товариства бажають внести додатковий капітал на розвиток Товариства при цьому не збільшуючи статутний капітал Товариства, відповідно до Рішення про внесення додаткового капіталу, розмір якого буде визначено в Протоколі загальних зборів засновників Товариства та відобразити цю операцію у бухгалтерському та податковому обліках Товариства відповідно до норм чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Які податкові наслідки виникають у разі внесення засновниками Товариства додаткового капіталу, що не збільшує розмір статутного капіталу і не впливає на корпоративні права такого учасника?
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права і обов’язки їх учасників визначає Закон України від 06.02.2018 № 2275–VIІІ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275).
Частиною першою статті 13 Закону № 2275 передбачено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункт 44.2 статті 44 Кодексу).
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з абзацом першим підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при збільшенні додаткового капіталу у вигляді грошових коштів без збільшення розміру статутного капіталу.
Такі операції при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств обраховуються за правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).
Отже, з питання відображення у бухгалтерському обліку суми внеску, внесеного учасником товариства з обмеженою відповідальністю в додатковий капітал товариства без збільшення його статутного капіталу, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
