Головне управління ДПС у м. Києві, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), розглянуло звернення щодо окремих норм застосування спрощеної системи оподаткування та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків планує здійснювати діяльність за КВЕД 85.59 «Інші види освіти», зокрема, навчання комп’ютерній грамоті через продаж цифрових продуктів (відео, зображень, файлів, аудіо, підкастів).
Зазначена діяльність передбачає отримання платником податку винагороди від нерезидентів за допомогою інструментів, які надаються платформами Patreon, Buy Me a Coffe, Donatello та інші (далі - Платформа).
Винагорода за продані цифрові продукти буде надходити через міжнародну платіжну систему Payoneer та міжнародну систему грошових переказів Wise (далі – платіжний сервіс) та зараховуватися на банківський рахунок платника податку в Україні, відкритий для здійснення підприємницької діяльності.
Автор матиме відомості щодо проданих цифрових продуктів, які доступні в Обліковому записі Платформи, без ідентифікації конкретного користувача, який придбав продукт.
Платформи та платіжні сервіси за надання послуг автору будуть стягувати комісію та інші збори, передбачені законодавством відповідної юрисдикції. Розмір комісії є відомим та доступний в Обліковому записі Платформи.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи не порушуватиме правила перебування на спрощеній системі
оподаткування отримання доходу від нерезидентів на платформах
Patreon, Buy Me a Coffe, Donatello та їм подібних?
2. Чи не порушуватиме правила перебування на спрощеній системі
оподаткування зарахування доходу на підприємницькій рахунок платника
податку в Україні через платіжні сервіси Payoneer та Wise?
3. Чи буде такий дохід вважатися доходом фізичної особи – підприємця –
платника єдиного податку третьої групи?
4. Чи відповідатимуть вимогам щодо обліку доходів та витрат платника
єдиного податку третьої групи дані Облікового запису Платформи.
5. Чи вірно визначати дохід за даними Облікового запису Платформи,
оскільки фактична сума коштів, яка надходитиме на підприємницькій
рахунок платника податку через платіжні сервіси, буде меншою на
суму утриманої комісії та зборів?
6. Чи вірно визначати дату отримання доходу від нерезидентів на
Платформах, як дату зарахування коштів через платіжні сервіси
Payoneer та Wise на банківський рахунок платника податку в Україні,
відкритий для здійснення підприємницької діяльності?
7. Чи відповідатимуть вимогам безготівкових розрахунків такі
розрахунки, що здійснені платником податків за допомогою Платформ
через платіжні сервіси Payoneer та Wise?
8. Чи необхідно платнику податків при отриманні винагороди від
нерезидентів за допомогою зазначених інструментів використовувати
реєстратори розрахункових операцій?
Щодо першого – шостого питань.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон № 959) зовнішньоекономічна діяльність - це, зокрема, діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України від 07 лютого 1991 року № 698-XII «Про підприємництво» (частина друга ст. 5 Закону № 959).
Відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно- правовими актами Національного банку України (далі - НБУ), прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов'язання, пов'язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Частиною третьою ст. 4 Закону № 2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається НБУ (частина четверта ст. 5 Закону № 2473).
Постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке визначає заходи захисту, запроваджені НБУ, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення № 5).
Відповідно до п. 16 розділу I Положення № 5 розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.
Пунктом 23 Положення № 5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
При цьому термін «товар» уживається у значенні, визначеному Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до ст. 1 якого товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі) (п. 2 розділу I Положення № 5).
Валютний нагляд та застосування заходів впливу за порушення вимог валютного законодавства здійснюються згідно з нормами, врегульованими ст. ст. 11 та 15 Закону № 2473 відповідно.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Кодексу.
Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 Кодексу).
Умови перебування фізичної особи – підприємця на єдиному податку третьої групи встановлені пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, згідно з яким до платників єдиного податку третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до п. 292.5 ст. 292 Кодексу дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу (п. 292.13 ст. 292 Кодексу).
Згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Враховуючи вищенаведене, платник податків – фізична особа – підприємець за умови дотримання вимог, визначених главою 1 розділу ХІV Кодексу, має право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Якщо кошти, отримані від здійснення зовнішньоекономічної діяльності на Платформі, зараховані на рахунок, відкритий у сервісах Payoneer і Wise, та в подальшому перераховуються на рахунки, відкриті у банківських установах в Україні для здійснення підприємницької діяльності, то такі кошти включаються до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку та оподатковуються у порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.
При цьому, доходом фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування є повна сума, визначена в договорі/контракті (з врахуванням утриманої комісії), перерахована у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання валюти.
Датою отримання доходу є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника єдиного податку, відкритий для здійснення підприємницької діяльності.
Одночасно зауважуємо, якщо зазначені кошти залишаються на кінець звітного податкового періоду на рахунках, відкритих у сервісах Payoneer та Wise, тобто не зараховуються на рахунки, відкриті у банківських установах України для здійснення підприємницької діяльності, або зараховуються на рахунки в Україні, які відкриті для власних потреб, то такі кошти оподатковуються за правилами, встановленими для платників податків – фізичних осіб.
Щодо сьомого – восьмого питань.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та нормативно- правовими актами, прийнятими на його виконання.
Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено ст. 3 Закону № 265.
Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків та/або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, що встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Підпунктом 14.1.56 5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначене таке поняття як електронні послуги, відповідно до якого ним є послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг зокрема але не виключно, належить постачання електронних примірників (електронно – цифрової інформації) та/або надання доступу до аудіовізуальних творів, відео - та аудіо творів на замовлення, ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх, постачання послуг з доступу до телевізійних програм (каналів) чи їх пакетів, крім доступу до телевізійних програм одночасно з їх транслюванням через телевізійну мережу.
Статтею 9 Закону № 265 визначено при яких умовах суб’єкти господарювання можуть РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовувати.
Поряд з цим, п. 14 ст. 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Також, відповідно до п. 12 ст. 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо.
Таким чином, за умови надання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи електронних послуг та з урахуванням усіх особливостей та виключень, визначених пп. 14.1.56 5 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, застосування РРО/ПРРО при отриманні оплати від надання електронних послуг з продажу цифрових продуктів через вказаний у зверненні платіжні сервіси Payoneer і Wise та їм аналогічні можуть бути віднесені до таких, що здійснені за допомогою сервісів переказу коштів та не потребують обов’язкового застосування фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку РРО/ПРРО.
Поряд із цим, звертаємо увагу, що зазначена у п. 14 ст. 9 Закону № 265 пільга щодо можливості незастосування РРО/ПРРО поширюється на суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері надання послуг, та розрахунки за надані послуги проводять виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а тому суб’єкт господарювання втрачає зазначену пільгу у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в п. 14 ст. 9 Закону № 265.
Окрім того, у разі продажу аудіо/відео продуктів на флеш носіях – накопичувачах, дисках, тощо, РРО/ПРРО при продажу товарів застосовується на загальних підставах.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
