Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення
Товариства щодо визначення доходу платника єдиного податку третьої групи (юридична особа) в умовах здійснення операцій, пов’язаних з наданням послуг, виконанням робіт за договорами доручення або агентськими договорами, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи. Під час здійснення господарської діяльності укладає агентські договори та договори доручення. За умовами договорів, результат наданих послуг фіксується Актом приймання-передачі, який укладається між Товариством та третіми особами.
Товариство, посилаючись на норми податкового законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Якщо Товариство самостійно утримує суму своєї винагороди за
договором доручення або агентським договором із суми коштів,
отриманих ним від третіх осіб під час виконання такого договору та
належних до перерахування контрагентові, то чи буде таке утримання
винагороди за договором вважатися порушенням вимог норм п. 291.6
ст. 291 Кодексу, а саме негрошовою формою розрахунків?
2. Якщо товариство самостійно утримуватиме суму своєї винагороди за
договором доручення або агентським договором із суми коштів,
отриманих ним від третіх осіб під час виконання такого договору та
належних до перерахування контрагентові, то чи правильним є
висновок про те, що датою отримання доходу Товариством в цьому
разі буде дата складання Акту приймання-передачі послуг, в якому
визначається сума винагороди?
Щодо першого-другого питання
Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договорів доручення та агентських договорів регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ст. 1000 ЦКУ).
Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (ст. 1002 ЦКУ).
Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання регламентуються главою 31 (ст. ст. 295 - 305) Господарського кодексу України (далі - ГКУ).
Згідно зі ст. 295 ГКУ комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (ст. 297 ГКУ). Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором (ст. 301 ГКУ).
Особливості застосування спрощеної системи визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до пп. 2 п.292.1 ст.292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 ст. 292 Кодексу.
Пунктом 292.4 ст. 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Пунктом 292.13 статті 292 Кодексу зазначено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу з урахуванням положень статті 44 Кодексу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Зважаючи на вищевикладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, а комерційний агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб’єкта господарювання.
Разом з тим, відповідно до п. 291.6 ст.291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
