Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань необхідності легалізації довідки про статус податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків посилається на позицію, висловлену в індивідуальній податковій консультації від 03.11.2017 № 2511/6/99-99-01-02-02-15/ІПК, в якій зазначено, що згідно з домовленостями, досягнутими між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998), для резидентів Федеративної Республіки Німеччина встановлений особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. Згідно з цим порядком зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель та надається в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу Федеративної Республіки Німеччина і не потребує легалізації або засвідчення апостилем.
Проте, в індивідуальній податковій консультації від 20.06.2024 № 3350/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК, контролюючий орган з урахуванням роз’яснень Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.51 та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 № 266 (далі – УПК) та вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу зазначив, що надана до запиту платником податків Довідка щодо оподаткування (Bescheinigung in Steuersachen), яка видана податковою службою Finanzamt Köln-Parz округу Regierungsbezirk Köln, Північний Рейн-Вестфалія, Федеративна Республіка Німеччина, у розділі «В» Angaben zu den steuerlichen Verhältnissen (Інформація про податкові обставини) не легалізована належним чином.
Практична необхідність індивідуальної податкової консультації полягає у визначені необхідності легалізації довідки про сплату контрагентом – резидентом Федеративної Республіки Німеччина (далі – нерезидент), організаційно-правова форма якого включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 податку на прибуток (корпоративного податку) в державі реєстрації з метою правильного подання вказаної довідки на вимогу контролюючого органу.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
чи поширюється позиція Міністерства фінансів України щодо відсутності необхідності легалізації або апостилювання довідки про податкову резидентність Федеративної Республіки Німеччина для цілей статті 103 розділу II Кодексу також на довідки, надані для цілей забезпечення виконання вимог абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу, яка висвітлена у Протоколі зустрічі від 12.03.1998 Міністерства фінансів України та Міністерства фінансів Федеративної Республіки Німеччина?
Відповідно до пункту 103.2 статті 103 розділу II Кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу.
Пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 розділу II Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Згідно із пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Аналогічну позицію щодо доцільності урахування вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу містить відповідь на питання 6 УПК.
Таким чином, довідка для цілей забезпечення виконання вимог абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу в частині підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) має бути оформлена з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина за формою, затвердженою згідно із законодавством Федеративної Республіки Німеччина і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Щодо домовленостей, викладених у Протоколі зустрічі від 12.03.1998 зазначимо таке.
Дійсно на момент підготовки індивідуальної податкової консультації від 03.11.2017 № 2511/6/99-99-01-02-02-15/ІПК, були чинними домовленості, досягнуті між Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина (Протокол зустрічі від 12.03.1998) в частині застосування для резидентів Федеративної Республіки Німеччина особливого порядку надання довідок про підтвердження податкового резидентства.
Втім, за інформацією Федерального Міністерства фінансів Німеччини (www.bundesfinanzministerium.de ), на теперішній час довідка, що підтверджує статус податкового резидентства Федеративної Республіки Німеччина видається всіма федеральними Землями за єдиною формою (034450), яка є іншою ніж та, що була предметом зазначених домовленостей, і, відповідно, наразі ці домовленості не діють.
Також повідомляємо, що Міністерство фінансів України надало роз’яснення щодо податків у Федеративній Республіці Німеччина, які можна вважати або які є ідентичними податку на прибуток підприємств, для цілей застосування підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу.
У зв’язку з чим, з урахуванням відповідного роз’яснення Міністерства фінансів України надаємо відповідь на питання 1, що містилося у зверненні платника податків а саме:
чи вважається податок Gewerbesteuer (промисловоторговий податок) у Федеративній Республіці Німеччина податком на прибуток (корпоративним податком) для цілей застосування абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу?
Пунктом 1 статті 2 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» від 22.11.1995 № 449/95-ВР (далі – Угода) встановлено, що ця Угода застосовується до податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі – у випадку Федеративної Республіки Німеччина – або її політикоадміністративного підрозділу або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.
Згідно із пунктом 2 статті 2 Угоди податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та сукупного майна або з елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.
Пунктом 3 статті 2 Угоди визначені податки, на які поширюється ця Угода у Федеративній Республіці Німеччина, зокрема: прибутковий податок, корпоративний податок, податок на майно і промисловий податок.
Відповідно до податкового законодавства Федеративної Республіки Німеччина німецькі підприємства оподатковуються такими податками: податком на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) (https://www.gesetze-iminternet.de/kstg_1977/index.html) та торговим / промисловим податком (Gewerbesteuer) (https://www.gesetze-im-internet.de/gewstg/index.html). Податок на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) є загальнодержавним корпоративним податком, тоді як торговий / промисловий податок (Gewerbesteuer) є податком, який стягується на місцевому (муніципальному) рівні.
Отже, з огляду на вищезазначене, податок на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) є аналогом податку на прибуток підприємств в Україні та є корпоративним податком для цілей застосування підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу.
Тоді як торговий / промисловий податок (Gewerbesteuer) не являється податком на прибуток (корпоративним податком) для цілей застосування абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу.
Водночас повідомляємо, що індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).
