Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо направлення частини чистого прибутку на виплату дивідендів своїм учасникам або безпосередньо до державного бюджету та необхідності подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за підсумками 2024 року до контролюючого органу та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомило, що з метою правильного обчислення та сплати податкових зобов’язань, просить роз’яснити дії господарського товариства щодо розподілу прибутку, отриманого за результатами діяльності у 2024 році, та законодавчо правильного направлення частини такого прибутку на виплату дивідендів своїм учасникам або безпосередньо до державного бюджету, за таких умов:
- господарське товариство є дочірнім підприємством 50 і більше
відсотків часток (менше 100 відсотків), якого належить
господарському товариству, у статутному капіталі якого є
корпоративні права держави (100 відсотків акцій належить державі),
набуті в результаті примусового відчуження або вилучення майна в
умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України
«Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах
правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (материнська
компанія);
- показники фінансової звітності та відповідно отриманого прибутку
господарського товариства (дочірнього підприємства) включені до
консолідованої фінансової звітності материнської компанії;
- материнська компанія, на виконання вимог законодавства про
дивідендну політику, проводить нарахування, сплату та податкове
звітування щодо нарахованої частки частини чистого прибутку
(дивідендів) до держбюджету, що нараховується згідно з показниками
консолідованої звітності групи підприємств, з врахуванням чистого
прибутку, отриманого дочірнім підприємством.
Товариство не повідомило чи є воно дочірнім підприємством або материнською компанією, чи є у його статутному капіталі корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та просить надати відповіді на такі питання:
1. чи повинно дочірнє підприємство розраховувати (самостійно) частину
чистого прибутку за результатами 2024 року та визнавати зобов’язання
перед бюджетом за сумою дивідендів у відповідності до встановленого
постановою Кабінету Міністрів України нормативу відрахування?
2. чи повинно дочірнє підприємство надавати до органів ДПС розрахунок
частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за
результатами 2024 року?
3. чи повинно дочірнє підприємство нараховувати частину чистого
прибутку за результатами 2024 року у разі, якщо материнською
компанією буде прийнято рішення про виплату дивідендів та
затвердження розміру річних дивідендів до 01 травня року, що настає
за звітним періодом?
Щодо питань 1-2
Правові основи управління об’єктами державної власності визначає Закон України від 21 вересня 2006 року № 185 «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185).
Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 11 Закону № 185 рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління таких господарських товариств у порядку, передбаченому законом.
Абзацом третім частини п’ятої статті 11 Закону № 185 встановлено, що загальні збори акціонерів (учасників) господарського товариства, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, затверджують розмір частини чистого прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у відповідному році, відповідно до Державної дивідендної політики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Державна дивідендна політика України затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2024 року № 1369 «Деякі питання Політики державної власності» (далі – Дивідендна політика).
Абзацом першим пункту 6 Дивідендної політики, зокрема, встановлено, що вищий орган управління товариства приймає рішення про виплату дивідендів у розмірі не менше 75 відсотків чистого прибутку товариства з контрольною часткою держави за відповідний звітний період.
Також пунктом 7 Дивідендної політики передбачено, що прибуток, отриманий дочірніми підприємствами, повинен враховуватися під час узгодження передбачуваного обсягу дивідендів (частини чистого прибутку) для підприємства, товариства з контрольною часткою держави.
Згідно з абзацом п’ятим частини п’ятої статті 11 Закону № 185 господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, які зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність відповідно до закону, за рішенням загальних зборів, що ухвалюється не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним, здійснюють розподіл консолідованого прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності, відображеними у консолідованій річній фінансовій звітності, підтвердженій незалежним аудитором. У такому разі сплата дивідендів до державного бюджету здійснюється не пізніше 30 липня року, що настає за звітним, безпосередньо зазначеними господарськими товариствами з урахуванням показників дочірніх підприємств та господарських товариств, що включаються до консолідованої фінансової звітності господарського товариства, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», та акціонером (учасником) яких є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, сплачують дивіденди безпосередньо до державного бюджету України у строк не пізніше 01 липня року, що настає за звітним (абзац сьомий частини п’ятої статті 11 Закону № 185).
Абзацом шостим частини п’ятої статті 11 Закону № 185 передбачено, що дочірні підприємства та господарські товариства, акціонером (учасником) яких є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, включені до консолідованої фінансової звітності такого господарського товариства, здійснюють розподіл прибутку за рішенням вищого органу, а в разі прийняття рішення про спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів – сплачують дивіденди безпосередньо господарському товариству.
Отже, дочірнє підприємство, акціонером (учасником) якого є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, включене до консолідованої фінансової звітності такого господарського товариства, здійснює розподіл прибутку та сплачує дивіденди у порядку, передбаченому абзацом шостим частини п’ятої статті 11 Закону № 185.
Враховуючи, що дочірнє підприємство не сплачує дивіденди до державного бюджету, відповідно воно не подає розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку до контролюючого органу.
Щодо питання 3
Відповідно до абзацу другого статті 19 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 50 і більше відсотків (крім, зокрема, господарських товариств, акціонером (учасником) яких є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, включених до консолідованої фінансової звітності такого господарського товариства), які не прийняли рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів до 01 травня року, що настає за звітним періодом, сплачують до загального фонду державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі 90 відсотків до 01 липня року, що настає за звітним періодом.
Зазначене положення не розповсюджується на дочірні підприємства, включені до консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до абзацу першого частини п’ятої статті 11 Закону № 185 рішення про розподіл прибутку і збитків, розмір та порядок виплати дивідендів господарських товариств, у статутному капіталі яких є акції (частки), що прямо чи опосередковано належать державі, приймається вищим органом управління таких господарських товариств у порядку, передбаченому законом.
Так, частиною другою статті 34 Закону України від 27 липня 2022 року № 2465-IX «Про акціонерні товариства» встановлено, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами.
Абзацом шостим частини п’ятої статті 11 Закону № 185 передбачено, що дочірні підприємства та господарські товариства, акціонером (учасником) яких є господарське товариство, у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, включені до консолідованої фінансової звітності такого господарського товариства, здійснюють розподіл прибутку за рішенням вищого органу, а в разі прийняття рішення про спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів – сплачують дивіденди безпосередньо господарському товариству.
Водночас повідомляємо, що відповідно до частини першої статті 52 Закону № 185 формування та реалізацію державної дивідендної політики в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує Міністерство економіки України відповідно до покладених на нього завдань у сфері управління об’єктами державної власності разом з Міністерством фінансів України.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
______________________________________________
