Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації в письмові формі щодо питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства стосовно розуміння обсягу податкових обов’язків та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, згідно з частиною третьою статті 68 Господарського кодексу України підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства. Статтею 5 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4 цього Закону, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав. Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.
Підприємство має зареєстрований за місцем знаходження новостворений відокремлений підрозділ – філію в Республіці Польща (далі – Філія), згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 817 «Про реалізацію експериментального проекту щодо державної реєстрації актів цивільного стану та видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану за межами України з проставленим апостилем» (далі – Постанова КМУ) та наказу Міністерства юстиції України від 31.10.2024 № 3124/5.
Філія здійснює часткову діяльність Підприємства виключно на території Республіки Польща відповідно до норм Порядку реалізації експериментального проекту щодо державної реєстрації актів цивільного стану та видачі документів про державну реєстрацію актів цивільного стану за межами України з проставленим апостилем, затвердженого Постановою КМУ. Філія зареєстрована без статусу юридичної особи у порядку встановленому відповідно до законодавства Республіки Польща, діє на підставі Положення про філію державного Підприємства в Республіці Польща, затвердженого наказом Підприємства, виділена на окремий баланс, веде окремо бухгалтерський та податковий облік в іноземній валюті, сплачує податки, інші обов’язкові платежі і збори встановлені законодавством Республіки Польща.
Між Урядом України і Урядом Республіки Польща підписана двостороння Конвенція про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року, яка є чинною з 11.03.1994 року.
Враховуючи викладене, Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:
1) Яку звітність, за формами наведеними нижче, та можливо додаткову, потрібно подавати Підприємству до Державної податкової служби України з урахування показників Філії, якщо Підприємство за своєю основною діяльністю подає наступну звітність?
Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств;
- Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку;
Баланс (Звіт про фінансовий стан);
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);
Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом);
Звіт про власний капітал;
Примітки до річної фінансової звітності;
Податкову декларацію з податку на додану вартість;
Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.
2) Чи визнається Філія контрольованою іноземною компанією у розумінні чинних норм підпункту 392.1.1 статті 392 Кодексу, якщо дохід та прибуток Філії Підприємство враховує при складанні власної фінансової та податкової звітності?
3) У разі визнання Філії контрольованою іноземною компанією:
а) чи потрібно на постійній основі подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії, тобто надавати фактичні дані про наявність контрольованої іноземної компанії, у разі звільнення Підприємства, як контролюючої особи, від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до підпункту 392.3.2, підпункту 392.4.1, підпункту 392.4.3 статті 392 Кодексу?
б) чи підлягають заповненню рядки 31-33 Звіту про контрольовані іноземні компанії при наявності умов підпункту 392.3.2, підпункту 392.4.1, підпункту 392.4.3 статті 392 Кодексу?
в) чи потрібно додаток КІК до рядка 06.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств подавати з нульовими показниками, якщо Підприємство, як контролююча особа, звільнена від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до підпункту 392.3.2, підпункту 392.4.1, підпункту 392.4.3 статті 392 Кодексу?
4) В якому вигляді мають подаватися Підприємством до Державної податкової служби України, згідно з вимогами пункту 392.5 Кодексу, завірені належним чином копії фінансової звітності Філії (поданих до уповноважених органів Польщі), разом з поданням Підприємством Звіту про контрольовані іноземні компанії та яким чином здійснювати їх завірення?
5) Чи діють у законодавстві України положення, спрямовані на регулювання/пом’якшення/роз’яснення податкових наслідків, які можуть виникнути у зв’язку з поданням Підприємством Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок), зважаючи на те, що:
а) відповідно до законодавства Польщі, складання та подання фінансової звітності Філії – 1 раз на рік (звітна річна) до 31 березня наступного року, що настає за звітним, а отже відрізняється, від строків подання фінансової звітності Підприємства в Україні, що спричинить некоректне відображення показників консолідованої фінансової звітності Підприємства в Україні та призведе до систематичного подання уточнюючих таких звітів?
б) показники консолідованої фінансової звітності впливатимуть на некоректне відображення показників в Розрахунку, що призведе до заниження/завищення сплати частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів на державну частку та авансових внесків в строки передбачені законодавством України, а отже постійних штрафних санкцій та систематичного подання уточнених Розрахунків?
Щодо питання 1
Стосовно подання податкової Декларації з податку на прибуток підприємств
Відповідно до частини першої статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функції.
Частиною третьою статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов’язком визнається обов’язок платника обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.
Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).
При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 Кодексу.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).
Згідно з пунктом 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є, зокрема:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Кодексу);
скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, визначений відповідно до статті 392 Кодексу (підпункт 134.1.7 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Кодексу податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою визначеною статтею 136 Кодексу, від бази оподаткування згідно зі статтею 135 Кодексу, якою є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 Кодексу з урахуванням положень Кодексу.
Платниками податку на прибуток підприємств – резидентами є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 статті 133 Кодексу (підпункт 133.1.1 статті 133 Кодексу).
Юридична особа, яка має у складі відокремлені структурні підрозділи, визначає податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у податковій звітності в цілому по платнику податку – юридичній особі з урахуванням показників діяльності структурних підрозділів.
Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємств затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 20.02.2023 № 101) (зі змінами та доповненнями) (далі – Декларація).
Відповідно до пункту 46.2 статті 46 Кодексу визначено, що платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 Кодексу за формою, визначеною згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 Кодексу.
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.
Відповідно до пункту 137.4 статті 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Водночас пунктом 137.5 статті 137 Кодексу визначено платників податку, для яких встановлено річний податковий (звітний) період.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996).
Абзацом шостим частини п’ятої статті 8 Закону № 996 визначено, що підприємство самостійно може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Отже, Підприємство повинно складати та подавати фінансову звітність до контролюючого органу з урахуванням показників філії.
Також частиною шостою статті 14 Закону № 996 передбачено, що підприємства можуть подавати уточнену фінансову звітність та уточнену консолідовану фінансову звітність на заміну раніше поданої фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за результатами проведення аудиторської перевірки, з метою виправлення самостійно виявлених помилок або з інших причин.
Статтею 13 Закону № 996 визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.
Перелік суб’єктів господарювання, які зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком, визначено частиною третьою статті 14 Закону № 996.
Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності», зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 419).
Згідно частини другої Порядку № 419 платники податку на прибуток у визначених законом випадках подають податковим органам у порядку, передбаченому Кодексом для подання податкової декларації, проміжну (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) та річну фінансову звітність.
Частиною другою Порядку № 419 зазначено, що підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати).
Проміжна (І квартал, перше півріччя, дев’ять місяців) або річна фінансова звітність подається підприємствами податковим органам у строки, передбачені Кодексом (частина п’ята Порядку № 419).
Водночас повідомляємо, що відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій, бюджетній, податковій сферах, а також державне регулювання бухгалтерського обліку, фінансової, бюджетної звітності в Україні, визначає єдині методологічні засади бухгалтерського обліку та складення фінансової і бюджетної звітності, обов’язкові для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків).
Враховуючи наведене, з питання складання фінансової звітності з урахуванням показників діяльності філії, як відокремленого структурного підрозділу без статусу юридичної особи, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Формою Декларації передбачено подання форм фінансової звітності як додатка ФЗ до Декларації.
У формі Декларації передбачено відображення поданих до декларації форм фінансової звітності:
Баланс (Звіт про фінансовий стан);
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід);
Звіт про рух грошових коштів;
Звіт про власний капітал;
Примітки до річної фінансової звітності.
Враховуючи вищезазначене, платниками податку на прибуток разом з відповідною Декларацією за календарний квартал, півріччя, три квартали подається проміжна фінансова звітність, яка включає Баланс та Звіт про фінансові результати. До річної Декларації такі платники подають відповідну річну фінансову звітність, яка включає баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до річної фінансової звітності (форми №№ 1-5).
Підтвердженням подання фінансової звітності, разом з Декларацією є позначка «+» в Декларації таблиці «Наявність додатків» та у таблиці «Наявність поданих до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств додатків – форм фінансової звітності» графи «ФЗ»:
у графі «НП(С)БО» - у разі складення за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;
у графі «МСФЗ» - у разі складання за міжнародними стандартами фінансової звітності.
Платником податку проставляється позначка у тих графах таблиці, що відповідають назвам форм фінансової звітності, поданої разом з Декларацією.
Стосовно подання розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку
Відповідно до статті 111 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185 «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон № 185) державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі – Порядок).
Абзацом першим пункту 2 Порядку встановлено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений Кодексом.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, затвердженої Мінфіном.
Такий розрахунок разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до контролюючих органів у строк, передбачений Кодексом.
Водночас згідно з частиною третьою статті 111 Закону № 185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання, визначені цим Законом, подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку (далі – Розрахунок) в порядку та строки, встановлені Кодексом.
Відповідно до абзацу третього пункту 46.1 статті 46 Кодексу розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.
Абзацом восьмим пункту 46.2 статті 46 Кодексу передбачено, що платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом № 185, подають розрахунок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.
Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 Кодексу (абзац шостий пункту 46.2 статті 46 Кодексу).
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого пункту 46.2 статті 46 Кодексу, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід'ємною частиною (абзац третій пункту 46.2 статті 46 Кодексу).
Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік (абзац другий пункту 46.2 статті 46 Кодексу).
Форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 березня 2021 року за № 264/35886 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.07.2023 № 366) зі змінами (далі – форма Розрахунку).
Таблиця «Наявність поданих до Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку додатків – форм фінансової звітності» форми Розрахунку містить графи, які передбачають подання, зокрема, таких форм фінансової звітності: Баланс/Консолідований баланс (Звіт про фінансовий стан), Звіт про фінансові результати/Консолідований звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), Звіт про рух грошових коштів/Консолідований звіт про рух грошових коштів (за прямим/непрямим методом), Звіт про власний капітал/Консолідований звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності. Також передбачено, що до Розрахунку може подаватись фінансова звітність, складена згідно з міжнародними стандартами.
Стосовно подання податкової Декларації з податку на додану вартість
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «а» – «г» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України.
Згідно з пунктом 186.4 статті 186 Кодексу місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 Кодексу.
Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у пунктах 186.3 і 186.31 статті 186 Кодексу, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
Заповнення та подання до контролюючого органу податкової звітності з ПДВ здійснюється платником податку згідно з вимогами, встановленими статтею 203 Кодексу та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами (далі – Порядок № 21).
Відповідно до пункту 6 розділу I Порядку № 21 до податкової звітності з ПДВ належать, зокрема:
податкова декларація з ПДВ з додатками;
уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та пункт 203.1 статті 203 Кодексу; пункт 2 розділу II Порядку № 21).
Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій звітності. Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (пункт 1 розділу III Порядку № 21).
Пунктом 9 розділу III Порядку № 21 передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.
Повідомлення про делегування філіям (структурним підрозділам) права складання податкових накладних та розрахунків коригування (додаток 1) подається платниками у разі наявності у них філій (структурних підрозділів) разом з декларацією за перший звітний (податковий) період року і надалі разом з декларацією за той звітний (податковий) період, у якому відбулися зміни у переліку філій (структурних підрозділів).
З урахуванням викладеного та виходячи із аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Оскільки філія (відокремлений підрозділ головного підприємства (платника ПДВ)) не може бути окремим платником ПДВ, обов'язок щодо подання податкової звітності з ПДВ покладається на головне підприємство (платника ПДВ).
Таким чином, головне підприємство при поданні податкової звітності з ПДВ за звітний (податковий) період повинно враховувати операції з постачання та придбання товарів/послуг, які здійснені філією (відокремленим підрозділом) в такому звітному (податковому) періоді, місце постачання/придбання яких визначено на митній території України, а також операції з постачання послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 Кодексу за межами митної території України.
Стосовно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Оподаткування іноземних доходів встановлено пунктом 170.11 статті 170 Кодексу, згідно з підпунктом 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 Кодексу та військовим збором за ставкою 5 відсотків, встановленою підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою 9 відсотків, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 Кодексу;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 Кодексу;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пункту 170.13 статті 170 Кодексу;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.111 статті 170 Кодексу.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі, зокрема, заробітної плати.
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених
у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені статтею 163 Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу і підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, який отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено статтею 179 Кодексу.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами; філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (абзац п'ятий пункту першого частини першої статті 4 Закону № 2464).
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Враховуючи викладене, у разі якщо дохід у вигляді заробітної плати, нараховується та виплачується на користь фізичних осіб – резидентів (працівників) безпосередньо філією ДП «Національні інформаційні системи», яка розташована в Республіці Польща згідно трудових договорів, укладених на території Польщі, то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному Кодексом. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
Крім того, фізична особа – резидент зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року та сплатити відповідні податки і збори, а отже обов’язку щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску у Підприємства не виникає.
Щодо питання 2
Підпунктом 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що поняття відокремлені підрозділи, з метою оподаткування, вживається у значенні, визначеному Цивільним кодексом України. Для розділу IV Кодексу –у визначенні Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 392.1.1 пункту 392.1 статті 392 Кодексу визначено, що КІК визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом.
У випадках, передбачених цією статтею, до КІК може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.
Утворенням без статусу юридичної особи визнається утворення, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до законодавства та/або документів, що регулюють її діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.
Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону іноземної держави (території).
Відповідно до підпункту 392.1.2 пункту 392.1 статті 392 Кодексу з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.
Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):
а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у КІК реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку КІК.
Згідно з підпунктом 392.1.6 пункту 392.1 статті 392 Кодексу здійсненням фактичного контролю над іноземним утворенням без статусу юридичної особи в цілях застосування цієї статті визнається здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення особи чи осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, прийняття рішень або можливість прийняття рішень про заміну осіб, які здійснюють управління активами такого утворення, а також здійснення або можливість здійснення вирішального впливу на рішення щодо розподілу прибутку відповідно до особистого закону та/або установчих документів такого утворення.
Отже, у разі відповідності наведеним вище нормам статті 392 Кодексу Філія визнаватиметься КІК.
Втім, для надання вичерпної відповіді на поставлене платником податків питання інформації, наведеної у зверненні, є недостатньо. Будь-які висновки щодо визнання Філії КІК можуть бути зроблені за результатами детального вивчення документів та інформації, зокрема, статутних документів Підприємства та Філії, публічного договору приєднання про надання сервісної послуги Філією та суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій.
Щодо питання 3
Відповідно до підпункту 392.2.2 пункту 392.2 статті 392 Кодексу об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку КІК, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток КІК, що обчислюється відповідно до правил, визначених статтею 392 Кодексу.
Пунктом 392.3 статті 392 Кодексу встановлено порядок обчислення скоригованого прибутку КІК, що оподатковується в Україні, зокрема, підпунктом 392.3.1 пункту 392.3 статті 392 Кодексу визначено, що для цілей статті 392 Кодексу скоригованим прибутком КІК визнається прибуток КІК до оподаткування відповідно до даних її неконсолідованої фінансової звітності, складеної за звітний календарний рік (якщо звітний рік не відповідає календарному року – за періоди, що закінчуються у відповідному календарному році) відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що застосовуються КІК, та строків для підготовки такої звітності у відповідній іноземній юрисдикції.
Перелік коригувань, що враховуються при розрахунку скоригованого прибутку КІК, визначено підпунктом 392.3.2 пункту 392.3 статті 392 Кодексу.
Пунктом 392.4 статті 392 Кодексу передбачено звільнення від оподаткування прибутку КІК у разі додержання умов, визначених підпунктами 392.4.1, 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу.
Підпунктом 392.4.1 пункту 392.4 статті 392 Кодексу передбачено, що скоригований прибуток КІК не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:
а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) КІК є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та
б) виконується будь-яка з таких умов:
КІК фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, що є не меншою за базову (основну) ставку податку на прибуток підприємств в Україні, визначену пунктом 136.1 статті 136 Кодексу, або є меншою за таку ставку не більше ніж на п’ять відсоткових пунктів, або
частка пасивних доходів КІК становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів КІК із всіх джерел.
У разі якщо частка пасивних доходів КІК становить більше 50 відсотків загальної суми доходів КІК із всіх джерел, для цілей застосування цієї статті такі доходи визнаються активними, за умови що КІК:
фактично виконує суттєві функції, несе ризики та використовує активи в операціях, що призводять до отримання відповідних активних доходів;
має необхідні ресурси для виконання зазначених функцій, управління ризиками та використання активів (кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал тощо).
Для цілей цієї статті ефективна ставка податку на прибуток підприємств розраховується шляхом ділення суми витрат зі сплати податку на прибуток підприємств на суму прибутку до оподаткування за даними фінансової звітності за відповідний календарний рік та множення на 100 відсотків.
Відповідно до підпункту 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу, незалежно від виконання умов, передбачених підпунктом 392.4.1 пункту 392.4 статті 392 Кодексу, скоригований прибуток КІК не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі, якщо виконується будь-яка з таких умов:
загальний сукупний дохід усіх КІК однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 2 мільйони євро на кінець звітного періоду (підпункт 392.4.2.1 підпункту 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу);
КІК є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі. Перелік бірж та вимоги до визнання акцій (часток) публічних компаній такими, що перебувають в обігу на зазначеній фондовій біржі, встановлюються Кабінетом Міністрів України (підпункт 392.4.2.2 підпункту 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу);
КІК є організацією, яка відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснює благодійну діяльність та не розподіляє доходи на користь її засновників (учасників) (підпункт 392.4.2.3 підпункту 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу).
Згідно із підпунктом 392.4.3 пункту 392.4 статті 392 Кодексу у разі якщо прибуток КІК звільняється від оподаткування, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток такої КІК відповідно до положень підпункту 392.3.2 пункту 392.3 статті 392 Кодексу.
Водночас підпунктом 392.4.4 пункту 392.4 статті 392 Кодексу передбачено, що контролююча особа має право добровільно відмовитися від звільнення від оподаткування прибутку КІК відповідно до положень підпунктів 392.4.1 або 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу та прийняти рішення про оподаткування прибутку КІК шляхом подання відповідної заяви у довільній формі одночасно з поданням звіту про КІК.
Пунктом 392.5 статті 392 Кодексу встановлені вимоги щодо складання та подання звіту про КІК (далі – Звіт) та повідомлень про набуття або припинення участі у КІК (далі – Повідомлення).
Згідно із підпунктом 392.5.2 пункту 392.5 статті 392 Кодексу контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
До Звіту в обов’язковому порядку додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір прибутку КІК за звітний (податковий) рік. Якщо граничні строки підготовки фінансової звітності у відповідній іноземній юрисдикції спливають пізніше граничних строків подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, такі копії фінансової звітності КІК подаються разом із річною декларацією про майновий стан і доходи або податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за наступний звітний (податковий) період.
Підпунктом 392.5.3 пункту 392.5 статті 392 Кодексу визначений перелік показників (інформації), що мають бути включені до Звіту, а саме:
а) найменування КІК, її адреса, організаційно-правова форма, номери податкової реєстрації (за наявності), номери державної реєстрації;
б) розмір частки, якою володіє контролююча особа в КІК;
в) структура володіння часткою в КІК у разі опосередкованого володіння такою часткою;
г) інформація про розмір доходу (виручки) від реалізації товарів (робіт, послуг) КІК, прибутку від операційної діяльності та прибутку до оподаткування відповідно до даних фінансової звітності;
ґ) розрахунок скоригованого прибутку КІК відповідно до вимог цієї статті, розміру такого прибутку, що включається до складу загального оподатковуваного доходу контролюючої особи;
д) інформація про підстави звільнення від оподаткування прибутку КІК відповідно до положень цієї статті;
е) суми дивідендів, отриманих КІК безпосередньо або опосередковано через ланцюг підконтрольних юридичних осіб від українських юридичних осіб;
є) суми прибутку КІК, що були фактично виплачені на користь контролюючої особи;
ж) перелік операцій КІК з нерезидентами – пов’язаними особами, нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, а також з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.21 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу;
з) кількість працівників КІК станом на кінець звітного (податкового) року;
и) інформація про суму прибутку КІК, отриманого від постійного представництва в Україні.
Відповідно до підпункту 392.5.4 пункту 392.5 статті 392 Кодексу у разі якщо контролююча особа не має можливості забезпечити складання фінансової звітності КІК та/або здійснення розрахунку скоригованого прибутку КІК до дати граничного строку подання річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств, така контролююча особа подає звіт про КІК за скороченою формою, який містить лише відомості, передбачені підпунктами «а» – «в» підпункту 392.5.3 пункту 392.5 статті 392 Кодексу. Контролююча особа зобов’язана подати повний звіт про КІК до кінця календарного року, наступного за звітним (податковим) роком.
Наказом Міністерства фінансів України від 25.08.2022 № 254 затверджено форму Звіту, скорочену форму Звіту, Порядок заповнення Звіту (далі – Порядок № 254), скороченої форми Звіту і подання до контролюючого органу та Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств (далі – Наказ № 254).
Форма Звіту передбачає, зокрема, заповнення граф відповідно до положень підпунктів а) – и) підпункту 392.5.3 пункту 392.5 статті 392 Кодексу.
Кодекс не встановлює окремих правил або послаблень для платника податку – контролюючої особи щодо не відображення у Звіті інформації, визначеної, зокрема, підпунктом ж) підпункту 392.5.3 пункту 392.5 статті 392 Кодексу.
Відповідно до пунктів 31 – 33 розділу ІІ Порядку № 254 у графах 31 – 33 відображаються операції КІК з нерезидентами, із зазначенням: переліку операцій, повного найменування нерезидента, назви держави (території), коду країни, коду платника податку, зокрема:
у графі 31 зазначається перелік операцій КІК із нерезидентами, що зареєстровані у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
Перелік держав (територій) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977».
у графі 32 зазначається перелік операцій КІК із нерезидентами – пов’язаними особами, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменування нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
у графі 33 зазначається перелік операцій КІК з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу, з повним переліком операцій, проведених з такими нерезидентами (зазначається повне найменуванням нерезидента, назва держави (території), код країни та код платника податку).
Інформація зазначається по кожній операції окремо.
Перелік організаційно-правових форм затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи».
У разі звільнення від оподаткування прибутку КІК відповідно до положень пункту 392.4 статті 392 Кодексу, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток КІК. При цьому, Додаток КІК до податкової декларації з податку на прибуток підприємств підлягає заповненню із зазначенням інформації про нерезидента та фінансових показників у рядках Додатку 01 – 06, в яких проставляється нуль.
Зважаючи на зазначене, у разі, якщо Підприємство звільняється від оподаткування прибутку КІК відповідно положень пункту 392.4 статті 392 Кодексу, то в обов’язковому порядку ним подається Звіт з відображенням умов такого звільнення одночасно з поданням річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік та додаток КІК до рядка 06.1 КІК податкової декларації з податку на прибуток підприємств, який підлягає заповненню із зазначенням інформації про нерезидента та фінансових показників у рядках 01 – 06, в яких проставляється нуль. При цьому, відсутні правові підстави щодо не відображення у Звіті інформації, визначеної, зокрема, у графах 31 – 33.
Звертаємо увагу, що підпунктом 392.5.5 пункту 392.5 статті 392 Кодексу встановлено, що фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:
кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній
юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;
кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення
здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог цієї статті;
ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах
чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Вимоги цього підпункту не застосовуються, якщо КІК є публічною компанією, вимоги до якої встановлені підпунктом 392.4.2.2 підпункту 392.4.2 пункту 392.4 статті 392 Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2021 № 512 затверджено форму та Порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення про набуття (початок здійснення фактичного контролю) або відчуження частки (припинення фактичного контролю) резидентом в іноземній юридичній особі або майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи.
Щодо питання 4
Підпунктом 392.5.2 пункту 392.5 статті 392 Кодексу визначено, зокрема, що до Звіту обов’язково додаються завірені належним чином копії фінансової звітності КІК, що підтверджують розмір її прибутку за звітний (податковий) рік.
Норма підпункту 392.5.2 пункту 392.5 статті 392 Кодексу зумовлює необхідність урахування платниками податків стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України «Про стандартизацію».
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 01.07.2020 № 144 (далі – Національний стандарт «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163:2020)), який набрав чинності 01.09.2021.
Пунктом 5.26 Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163:2020) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Отже, особа, яка є підписантом фінансової звітності, проставляє відмітку про засвідчення копії такого документа.
Абзацом першим пункту 42.6 статті 42 Кодексу встановлено, що електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Кодексу, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору.
Законом № 851 визначено, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Одним із таких реквізитів є електронний підпис, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб’єктами електронного документообігу. Накладання електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону № 2155, завершує порядок створення електронного документа.
Таким чином, контролююча особа зобов’язана подати до контролюючого органу копії фінансової звітності КІК, завірені відповідно до вимог пункту 5.26 Національного стандарту «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163:2020) разом зі Звітом засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів № 851 та № 2155, і тільки такий документ матиме юридичну силу, вважатиметься належним чином завіреним, оскільки особа, яка накладає електронний цифровий підпис, засвідчує достовірність інформації, що міститься в електронному документі, зокрема, у фінансовій звітності КІК.
Щодо питання 5
Щодо положень законодавства України, спрямованих на регулювання/пом’якшення/роз’яснення податкових наслідків, які можуть виникнути у зв’зку з поданням Підприємством Розрахунку зважаючи на різницю строків подання фінансової звітності платника в Україні та його філії, яка веде окремо бухгалтерський облік та знаходиться за межами України, а також відображення показників філії у консолідованій фінансової звітності, що впливатимуть на показники розрахунку та у свою чергу на сплату авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, то таких послаблень/регулювань положеннями Кодексу не передбачено.
Отже, Підприємство повинно складати Розрахунок та сплачувати частину чистого прибутку (доходу) до бюджету та, відповідно, авансові внески з податку на прибуток підприємств з урахуванням показників філії, яка зареєстрована без статусу юридичної особи за межами України та веде окремо бухгалтерський облік.
У разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкції, передбачених пунктом 50.1 статті 50 Кодексу, та пені (абзац двадцять другий підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Кодексу).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
