Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до звернення Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування та надає юридичні послуги.
Послуги надаються як в офісі та/або в державних установах так і онлайн у вигляді консультацій через мережу інтернет та/або онлайн підготовки різних юридичних документів.
Оплату за надані послуги Підприємець приймає у два способи: на свій поточний рахунок, реквізити якого надаються клієнту у форматі IBAN, а також через платіжний сервіс.
У зв’язку із складністю розуміння законодавства у сфері здійснення розрахунків за товари (послуги) Підприємець звернувся до податкового органу із наступними запитаннями:
Чи потрібно Підприємцю, застосовувати реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) при отриманні оплати за послуги на поточний рахунок Підприємця, а саме, коли клієнту (замовнику) – фізичній особі надаються повні банківські реквізити поточного рахунку Підприємця у форматі IBAN?
Чи є, наведений у зверненні платіжний сервіс «банківською системою дистанційного обслуговування та/або сервісом переказу коштів» в розумінні пункту 14 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), при використанні якого «РРО та/або ПРРО, та розрахункові книжки не застосовуються»?
Чи потрібно Підприємцю, який надає послуги, при отриманні оплати за ці послуги через платіжний сервіс, застосовувати РРО/ПРРО?
Чи діють норми пункту 14 статті 9 Закону № 265 щодо можливості незастосування РРО/ПРРО у випадку якщо клієнти здійснюють оплату, як на поточний рахунок ФОП реквізити якого були їм надані у форматі IBAN, так через платіжний сервіс?
Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265.
Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Також, звертаємо увагу, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Поряд із цим, відповідно пункту 14 статті 9 Закону № 265 визначено, що РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1 – 4 повідомляємо, що усі описані у зверненні способи отримання оплати за послуги можуть бути віднесені до таких, що здійснені за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів та не потребують обов’язкового застосування Підприємцем РРО/ПРРО.
Поряд із цим, звертаємо увагу, що із аналізу синтаксичної конструкції, використаної законотворцем у пункті 14 статті 9 Закону № 265, вбачається, що зазначена пільга щодо можливості незастосування РРО або програмних РРО поширюється на суб’єктів господарювання які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та розрахунки за надані послуги проводять «виключно» за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а тому зазначена пільга втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
