Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що був зареєстрований фізичною особою – підприємцем (…).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) (…) внесено запис (…) про припинення підприємницької діяльності.
Платник податків зазначає, що діяльність фізичної особи – підприємця не ліквідувала, а припинила, що дає змогу поновити діяльність за реєстраційним номером облікової картки платника податків (далі – РНОКПП) за тим самим, що був раніше.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи ототожнюють поняття «ліквідація» з поняттям «припинення» в абзаці 3 п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 Кодексу щодо фізичних та юридичних осіб?
2. Чи застосовується дана норма (абзаці 3 п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 Кодексу) про ліквідацію платника податків та необхідність передачі відповідних документів до архіву при припиненні діяльності фізичної особи – підприємця?
3. Чи «ліквідується» фізична особа – підприємець та чи можливо після «ліквідації» (якщо так) поновити його діяльність за тим самим РНОКПП?
За своєю правовою природою підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (частина перша ст. 42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями (частина друга ст. 3 ГКУ).
Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом (ст. 44 ГКУ).
Щодо питань першого - третього
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.3 ст. 44 Кодексу визначено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 Кодексу, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до ст.ст. 39 і 39² Кодексу (п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 Кодексу);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними п. 133.1 ст. 133, п.п. 133.2.2 п. 133.2 та п. 133.4 ст. 133 Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 Кодексу (п.п. 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 Кодексу);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 Кодексу (п.п. 44.3.3 п. 44.3 ст. 44 Кодексу);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 Кодексу).
Строки зберігання документів та інформації, визначені п. 44.3 ст. 44 Кодексу, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
При цьому передбачені п. 44.3 ст. 44 Кодексу строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 Кодексу.
Відповідно до п. 44.4 ст. 44 Кодексу, якщо документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 Кодексу, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених п. 44.3 ст. 44 Кодексу.
Таким чином, строки зберігання документів передбачені ст. 44 Кодексу. При цьому термін зберігання документів залежить, зокрема, від інформації документу та вимог використання зазначеної інформації при перевірці, проведенні процедури адміністративного оскарження або судового розгляду.
Згідно зі ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Такий порядок визначений Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон № 755), згідно з яким стосовно фізичної особи – підприємця проводиться:
державна реєстрація фізичної особи підприємцем;
державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу – підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі;
державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу – підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі;
державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця (за заявою такої фізичної особи, на підставі рішення суду, у зв’язку з смертю такої фізичної особи або оголошенням померлою).
В контролюючих органах фізичні особи – підприємці обліковуються як самозайняті особи – платники податків та страхувальники – платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок). Питання такого обліку регулюються відповідно ст.ст. 63, 65 – 70 Кодексу та ст.ст. 4, 5 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Так, згідно з п. 63.5 ст. 63 Кодексу всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр).
Фізичні особи – підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно Кодексом.
РНОКПП, який надається ДПС після реєстрації фізичної особи в Державному реєстрі, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) є обов’язковими відомостями про фізичну особу – підприємця, які вносяться до документів, які подаються для державної реєстрації фізичної особи – підприємця, та містяться в Єдиному державному реєстрі.
При цьому державна реєстрація фізичної особи підприємцем (у тому числі вдруге чи повторно) здійснюється з використанням того РНОКПП або серії та номера паспорта, з яким фізична особа зареєстрована в Державному реєстрі на час подання заяви про реєстрацію фізичною особою – підприємцем.
Взяття на облік фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру, наданих згідно з Законом № 755 (п. 65.1 ст. 65 Кодексу, абзац четвертий частини першої ст. 5 Закону № 2464).
Внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця здійснюється у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця (п. 65.10 ст. 65 Кодексу). Такий факт є підставою для зняття з обліку у контролюючих органах фізичної особи як самозайнятої (фізичної особи – підприємця).
При цьому абзацами другим та третім п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 Кодексу визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Зняття з обліку фізичних осіб – підприємців як страхувальників – платників єдиного внеску здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзац одинадцятий частини першої ст. 5 Закону 2464).
Згідно із частиною дев’ятою ст. 4 Закону № 755 фізична особа – підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Отже, переважно у випадках, коли йдеться про позбавлення статусу підприємця фізичною особою, застосовуються терміни «державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця», «зняття з обліку самозайнятої особи (фізичної особи – підприємця)», «зняття з обліку страхувальника (платника єдиного внеску – фізичної особи – підприємця)».
Водночас в законодавстві є приклади застосування терміну «ліквідація» у випадках коли йдеться про позбавлення статусу підприємця фізичною особою.
Так, згідно з п. 97.1 ст. 97 Кодексу під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.
Слід зауважити, що за даними Єдиного державного реєстру Ви були зареєстровані фізичною особою – підприємцем (з однаковим РНОКПП) два рази:
перша реєстрація – з (…) до (…);
друга (повторна) реєстрація – з (…) до (…).
Після обох державних реєстрацій припинення підприємницької діяльності заходи щодо зняття з обліку фізичної особи – підприємця в контролюючих органах не були завершені.
Зазначаємо, що підстави та порядок зняття з обліку фізичних осіб – підприємців у контролюючих органах визначені п. 65.10 ст. 65 Кодексу та розділом XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).
Відповідно до п.п. 1 п. 11.18 розділу XI Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи – підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.
Дата зняття з обліку фізичної особи – підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Підпунктом 6 п. 11.18 розділу XI Порядку № 1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
______________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
