Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань відповідності наданої довідки вимогам абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що у 2023 році здійснював господарські операції (імпорт товарів) із резидентом Федеративної Республіки Німеччина (далі – нерезидент), організаційно-правова форма якого включена до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 (далі – Перелік).
За підсумками 2023 року доходи платника податків від усіх видів діяльності перевищили 150 млн грн, при цьому обсяг господарських операцій з нерезидентом не перевищив 10 млн грн.
Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації пов’язана із необхідністю виконанням вимог статті 140 розділу III Кодексу.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Чи вважається податок Gewerbesteuer (промисловоторговий податок) у Федеративній Республіці Німеччина податком на прибуток (корпоративним податком) для цілей застосування абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу?
Чи вважається довідка про статус податкового резидента, в якій зазначено, що контрагент зареєстрований платником відповідного податку (за умови нотаріального завірення підпису перекладача на її перекладі відповідно до Закону України «Про нотаріат») достатнім підтвердженням сплати контрагентом податку на прибуток (корпоративного податку) для цілей застосування абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу?
Чи поширюється позиція Міністерства фінансів України, яка відображена у Протокол зустрічі від 12.03.1998 Міністерством фінансів України та Міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина щодо відсутності необхідності легалізації або апостилювання довідки про статус податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина для цілей статті 103 розділу II Кодексу також на довідку, яка надана для цілей забезпечення виконання вимог абзацу сьомого підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 розділу I Кодексу?
Чи достатньо наданого нерезидентом підтвердження сплати податку Gewerbesteuer для визнання операцій платника податків з нерезидентом у 2023 році неконтрольованими (щоб не збільшувати фінансовий результат до оподаткування на різниці, передбачені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу та не готувати обґрунтування цін в операціях за процедурою, передбаченою статтею 39 Кодексу)?
Щодо питань 1
Пунктом 1 статті 2 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» від 22.11.1995 № 449/95-ВР (далі – Угода) встановлено, що ця Угода застосовується до податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі – у випадку Федеративної Республіки Німеччина - або її політикоадміністративного підрозділу або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.
Згідно з пунктом 2 статті 2 Угоди податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та сукупного майна або з елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.
У підпункті «b» пункту 3 статті 2 Угоди перелічені існуючі податки, на які поширюється ця Угода у Федеративній Республіці Німеччина, зокрема: прибутковий податок, корпоративний податок, податок на майно і промисловий податок.
Отже Gewerbesteuer (промисловоторговий податок) – є одним із різновидів податку на дохід, який є аналогом податку на прибуток в Україні.
Щодо питань 2-4
Згідно з підпунктом 134.1.1 пунктом 134.1 статті 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу встановлено, що платник податку на прибуток, що формує різниці, збільшує фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки» (абзац сьомий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).
Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту (абзац шість підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).
Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Абзацом сьомим підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу встановлено, що якщо нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» цього підпункту, у звітному році сплачувався податок на прибуток (корпоративний податок), господарські операції платника податків з таким нерезидентом за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» - «в» цього підпункту, визнаються неконтрольованими.
Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктом 39.2.1.9 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей підпункту 39.2.1.7 цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».
Питання щодо надання документа, який підтверджує сплату нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку), висвітлено в Узагальнюючій податковій консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.51 та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 № 266 (далі – УПК).
Так, відповідно до відповіді на питання 6 УПК, якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).
Кодекс не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток підприємств (корпоративного податку), а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від контрагента документа, що виданий фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.
Наведена рекомендація не обмежує платника податків у самостійному виборі способу та форми отримання інформації щодо підтвердження сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у звітному році.
Зазначений документ, одержаний від контрагента – нерезидента, зберігається у платника податку на прибуток підприємств і має бути наданий на запит контролюючого органу у випадках, передбачених Порядком проведення моніторингу контрольованих операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 серпня 2015 року № 706 та/або під час проведення документальних перевірок.
В наданій до запиту Довідці щодо оподаткування (Bescheinigung in Steuersachen), яка видана податковою службою Finanzamt Köln-Parz округу Regierungsbezirk Köln, Північний Рейн-Вестфалія, Федеративна Республіка Німеччина, у розділі «В» Angaben zu den steuerlichen Verhältnissen (Інформація про податкові обставини) зазначено, що нерезидент є платником Gewerbesteuer (промисловий/торговий податок), однак надана Довідка не легалізована належним чином.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).
