Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення …. щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що перебуває на податковому обліку як фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування.
Платник провадить діяльність пов'язану з торгівлею імпортованими товарами. При цьому, імпортер надає відтермінування по оплаті за товар на 45 днів. Платник отримує товар від імпортера, розмитнює його та реалізує покупцям, після чого здійснює оплату імпортеру.
Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. На яку дату та за яким валютним курсом формувати собівартість
товару – на дату ВМД чи на дату перерахування коштів імпортеру. Враховуючи те, що товар реалізується на території України раніше, ніж оплачується імпортеру, бо є відстрочка платежу 45 календарних днів (право власності на товар переходить у момент оформлення ВМД)?
2. На яку дату визнавати витрати фізичної особи – підприємця та за яким валютним курсом Національного банку України (далі – НБУ): на дату передачі товарів покупцю на території України чи на дату оплати імпортеру за даний товар?
3. Яким чином враховувати витрати фізичної особи – підприємця якщо реалізація товару на території України і оплата імпортеру відбулися у різні податкові періоди?
4. Чи потрібно фізичній особі – підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, нараховувати курсові різниці за ЗЕД-операціями по імпорту, якщо одразу йде імпорт товару і тільки потім оплата?
5. Як визначити дохід фізичної особи – підприємця, якщо реалізація товару відбулася раніше, ніж понесено витрати на його придбання?
Щодо питання першого
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема, порядку формування собівартості продукції здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Таким чином, питання визначення собівартості продукції належить до компетенції Міністерства фінансів України.
Щодо другого, третього та п’ятого питань
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПКУ.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Оскільки виручкою фізичної особи – підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ.
Крім того, сума доходів (витрат), одержаних (понесених) платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування її у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату фактичного одержання (понесення) таких доходів (витрат).
Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення (далі – Порядок № 261) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.
Пунктом 1 розділу І Порядку № 261 визначено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.
Згідно з п.п. 7 п. 1 розділу ІІ Порядку № 261, у графі 11 «Сума чистого оподаткованого доходу» зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між загальною сумою отриманого доходу, яка підлягає декларуванню (графа 4) та сумою документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10).
Таким чином, з метою розрахунку чистого доходу фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування враховує витрати, визначені п. 177.4 ст. 177 ПКУ та фактично понесені (оплачені) у звітному періоді.
Щодо питання четвертого
Питання щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», зі змінами.
Валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи – підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження і включаються до валового доходу та відображаються у Типовій формі, за якою здійснюється облік доходів і витрат.
Відповідно до п.п. 6 розділу І Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 02 січня 2019 року № 1, зі змінами (далі – Положення № 1), торгівлю іноземною валютою та/або банківськими металами на валютному ринку України дозволяється здійснювати виключно НБУ та суб’єктам ринку або через таких суб’єктів.
Згідно з п.п. 5 розділу І Положення № 1 суб’єктами ринку є:
банки, що отримали банківську ліцензію;
небанківські фінансові установи, що отримали ліцензію;
оператори поштового зв’язку, що отримали ліцензію;
центральний контрагент.
Тобто, валютні кошти, що надходять на валютний рахунок фізичної особи – підприємця від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, перераховуються у гривні за офіційним курсом НБУ на дату надходження.
Якщо при подальшому продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку, де курс іноземної валюти значно вище за офіційний курс НБУ, в результаті чого виникає позитивна різниця, яка перераховується на розрахунковий рахунок в національній валюті фізичної особи – підприємця, сума позитивної різниці включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податків та відображається у річній податковій декларації про майновий стан і доходи.
Якщо при продажу частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку курс іноземної валюти нижчий за офіційний курс НБУ, то у фізичної особи – підприємця виникає від’ємна курсова різниця.
До переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначених п. 177.4 ст. 177 ПКУ, не відноситься сума від’ємної курсової різниці, яка виникає при продажу валютної виручки.
Тобто, сума від’ємної курсової різниці, яка виникла при продажу валютної виручки, отриманої від здійснення зовнішньоекономічної діяльності, на міжбанківському валютному ринку не включається до складу витрат фізичної особи – підприємця.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
