Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні виду діяльності, яка входить до класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв’язку», та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що є постачальником електронних комунікаційних послуг та перебуває в Реєстрі платників єдиного податку. Товариство здійснює діяльність за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв’язку» та посилаючись на норми чинного законодавства просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
З яких причин Товариство не може перебувати на спрощеній системі оподаткування третя група 5 відсотків?
Щодо зазначеного питання
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено
главою1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до суб’єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Кодексу юридична особа чи фізична особа ‒ підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку, визначеним главою 1 розділу XIV Кодексу.
Водночас згідно з пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Так, пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої ‒ третьої групи суб’єкти господарювання, зокрема юридичні особи, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто, заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб’єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж.
З 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16 грудня 2020 року №1089 - IX «Про електронні комунікації» (далі ‒ Закон № 1089), який визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно Закону № 1089 оператор і є постачальником при постачанні електронних комунікаційних послуг. Постачальник електронних комунікаційних послуг ‒ суб’єкт господарювання, який надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг. Проте у попередньому Законі України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (далі – Закон № 1280, діяв до 01.01.2022) було розділено ці поняття та було визначено окремого суб’єкта в цій сфері «провайдер телекомунікацій» (суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку).
Тобто, з набранням чинності Закону № 1089, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльності з постачанні електронних комунікаційних послуг, не визначаються, як суб’єкти без права на технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі щодо надання доступу до таких мереж.
Разом з тим, нормами Кодексу не визначено тих видів діяльності, що виокремлюють певну групу платників у сфері електронних комунікацій, які мали б право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Класифікація видів економічної діяльності затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності» (далі – Наказ № 396). Цей наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010.
Так, згідно Наказу №396 клас 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв’язку» розділу 61 «Телекомунікації (електрозв’язок)» включає:
- надання спеціалізованих телекомунікаційних додатків, таких як супутниковий трекінг (визначення місцезнаходження через супутник), комунікаційна телеметрія (техніка вимірювання відстані), та експлуатацію радіолокаційних станцій;
- експлуатацію супутникових терміналів, функціонально пов'язаних з однією або більше наземними телекомунікаційними системами та здатними передавати й одержувати дані від супутникових систем;
- надання доступу до мережі Інтернет через мережі, встановлені між клієнтами та інтернет-провайдерами, що не належать або контролюють ISP, таких як комутований доступ до мережі Інтернет тощо;
- надання телефонного зв'язку та доступу до мережі Інтернет в загальнодоступних будівлях;
- надання телекомунікаційних послуг за допомогою існуючих телекомунікаційних з'єднань: передавання голосу в реальному часі через інтернет-протокол (VOIP);
- перепродаж телекомунікаційних послуг (наприклад, купівля та перепродаж ємності мережі без надання додаткових послуг).
Слід зазначити, що Наказ № 396 не виокремлює окремий клас або підклас видів економічної діяльності у сфері електронних комунікаційних послуг без права на технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж.
Враховуючи зазначене, у разі здійснення юридичною особою діяльності з надання електронних комунікаційних послуг, такий суб’єкт господарювання не може перебувати на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
