Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків – фізична особа – резидент України, єдиний акціонер та керівник компанії, зареєстрованої 21.12.2020 зареєстрована за законодавством Великої Британії.
Платник податків розглядає варіант постановки такої компанії на облік до Головного управління ДПС у м. Києві, як платника податку на прибуток підприємств зі статусом податкового резидента України, відповідно до п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу. При цьому компанія буде вважатися податковим резидентом України починаючи з 01.01.2024, якщо компанією буде подана відповідна заява в період з 01 січня по 30 листопада 2024 року.
Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Чи після постановки платником компанії на облік до Головного управління ДПС у м. Києві як платника податку на прибуток підприємств зі статусом податкового резидента України, така компанія не буде контрольованою іноземною компанією з 01.01.2024 та звіт про контрольовані іноземні компанії за 2024 рік платнику подавати не потрібно?
Щодо порушеного питання, варто зазначити, що контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України (підпункт 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу).
Підпунктом 392.1.2. пункту 392.1 статті 392 розділу I Кодексу передбачено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії, яка:
а) володіє часткою в іноземній юридичній особи у розмірі більше ніж 50 відсотків, або
б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови, що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або
в) окремо або разом із іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.
В той же час, підпунктом 392.1.6 пункту 392.1 статті 392 Кодексу визначено, що особа вважається такою, що здійснює фактичний контроль над юридичною особою, у разі, якщо така особа має можливість здійснювати суттєвий або вирішальний вплив на рішення такої юридичної особи щодо укладення угод, розпорядження активами та прибутком, припинення діяльності незалежно від юридичного оформлення такого впливу.
Для цілей цієї статті фактичний контроль встановлюється на підставі, зокрема, але не виключно, хоча б однієї з таких обставин:
а) надання особою зобов’язуючих вказівок органам управління юридичної особи;
б) ведення особою перемовин щодо укладення правочинів юридичною особою та узгодження суттєвих умов таких правочинів, які в подальшому лише формально затверджуються органами управління юридичної особи або виконуються органами управління юридичної особи без подальшого додаткового затвердження;
в) наявність у особи довіреності на здійснення суттєвих правочинів від імені юридичної особи, що видана на термін більш ніж один рік, та не передбачає попереднього погодження таких правочинів органами управління юридичної особи;
г) здійснення особою операцій за банківськими рахунками юридичної особи або наявність можливості блокувати операції за такими рахунками;
ґ) зазначення особи в якості засновника (бенефіціара, фактичного вигодонабувача) юридичної особи під час відкриття рахунків такою юридичною особою, крім випадків, якщо активи такої юридичної особи є частиною активів трасту, фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, засновником (бенефіціаром, фактичним вигодонабувачем) якого є така особа.
Положення підпункту 392.1.6 пункту 392.1 статті 392 розділу I Кодексу не застосовуються до фізичної особи, яка виконує посадові обов’язки директора чи іншої посадової особи юридичної особи відповідно до її статутних документів, та/або до фахівців у галузі права, аудиту, бухгалтерського обліку, довірчого управління власністю, які діють на користь та в інтересах такої юридичної особи з дотриманням належних професійних стандартів (зокрема, але не виключно, адвокати, аудитори, трастові керуючі, протектори, гарантори, енфорсери, менеджери фондів, страховщики). У разі якщо зазначені в цьому абзаці особи діють на користь та в інтересах фізичної особи, виконуючи, при цьому, обов’язкові до виконання вказівки такої фізичної особи, вважається, що така фізична особа здійснює фактичний контроль над юридичною особою.
При цьому підпунктом 392.5.2 пункту 392.5 статті 392 розділу I Кодексу передбачено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про контрольовані іноземні компанії до контролюючого органу одночасно з поданням річної декларації про майновий стан і доходи або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України від 22 травня 2003 року «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Таким чином, з урахуванням зазначеного, обов’язок щодо подання до контролюючого органу Звіту про контрольовані іноземні компанії виникає у фізичної особи – резидента України, яка відповідає критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до вимог статті 392 Кодексу.
Водночас статтею 133 розділу III Кодексу визначено платників податку на прибуток підприємств. Зокрема підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III Кодексу визначено, що платниками податку на прибуток підприємств є юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України.
Абзацом десятим підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III Кодексу встановлено, що іноземна компанія має право самостійно визнати себе податковим резидентом України з 01 січня календарного року, в якому відповідну заяву за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до абзацу чотирнадцятого підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III Кодексу іноземна компанія, що отримала статус платника податку – резидента, не визнається контрольованою іноземною компанією.
Отже, якщо іноземна компанія отримала статус платника податків – резидента України, то відповідно до підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III Кодексу така компанія не буде визнаватись контрольованою іноземною компанією у звітному періоді в залежності від дати подання відповідної заяви.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2021 № 663, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.01.2022 за № 67/37403, затверджено Порядок взяття на облік та зняття з обліку іноземної компанії як платника податку на прибуток підприємств зі статусом податкового резидента України (далі – Порядок).
Пунктом 5 розділу ІІ Порядку передбачено, що на підставі поданої іноземною компанією заяви за формою № 1-ІК про отримання статусу податкового резидента України контролюючий орган вносить відповідні дані до Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб із зазначенням підстави та дати подання заяви.
У Реєстрі платників податків – нерезидентів встановлюється ознака «Отримано статус податкового резидента України» та зазначається дата, з якої іноземна компанія визнається податковим резидентом України, з урахуванням дати подання відповідної заяви:
якщо заява подається в період з 01 січня до 30 листопада календарного року включно – іноземна компанія визнається податковим резидентом України починаючи з 01 січня календарного року, у якому подано відповідну заяву;
якщо заяву буде подано в період з 01 до 31 грудня календарного року включно – іноземна компанія визнається податковим резидентом України починаючи з 01 січня року, наступного за роком, у якому була подана заява.
Таким чином, якщо заяву про отримання статусу податкового резидента України подано в період з 01 січня до 30 листопада календарного року включно, то іноземна компанія не буде визнаватись контрольованою іноземною компанією з 01 січня календарного року, в якому подано відповідну заяву, у зв’язку з чим, фізична особа – резидент України не зобов’язана звітувати про контрольовану іноземну компанію з дати набуття останньою статусу податкового резидента України.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
