/ІПК/26-15-07-07-01-14
Індивідуальна податкова консультація
Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло запит Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в порядку статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до змісту звернення, Товариство здійснює діяльність у сфері послуг та проводить розрахунки з використанням сервісів переказу коштів.
Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання (в контексті звернення):
Чи потрібно Товариству застосовувати реєстратори розрахункових операцій при отриманні від Фінансової компанії безготівкових коштів, перерахованих з банківського рахунку на банківський рахунок, за послугу виїзду технічного спеціаліста, якщо такі кошти сплачені споживачами на користь Товариства через платіжні пристрої Фінансової компанії з використанням сервісів переказу коштів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.
Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Поряд з цим, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу, відповідно до якої, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного самообслуговування та/або сервісів переказу коштів.
При цьому, зазначена пільга втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.
Враховуючи викладене та як відповідь на питання повідомляємо, що за умови проведення розрахунків за послуги виключно за допомогою банківських систем дистанційного самообслуговування та/або сервісів переказу коштів, застосування РРО/ПРРО для Товариства не є обов’язковим.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.
