Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи – підприємця (далі – Підприємець) від (вх. ДПС № від) щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.
Відповідно до тексту звернення, Підприємець планує проводити діяльність з надання послуг таксі. Розрахунки за наданні послуги будуть здійснюватися як в безготівковій формі за допомогою сервісів переказу коштів, так і в готівковій.
Враховуючи викладене вище, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Чи повинен Підприємець застосовувати реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у разі отримання оплат за надані послуги перевезення пасажирів таксі на власний розрахунковий рахунок від такого сервісу переказу коштів як iPay враховуючи положення пункту 14 статті 9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?
2. Чи може Підприємець застосовувати РРО/ПРРО лише для готівкових оплат, отриманих від клієнтів за надані послуги перевезень таксі і не застосовувати РРО/ПРРО при отриманні оплат від iPay? Таким чином, фіскалізуючи лише готівкові оплати та не фіскалізуючи оплати, отримані на власний розрахунковий рахунок від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що є сервісом переказу коштів згідно позиції Національного банку України.
3. Чи повинен Підприємець, будучи платником 3 групи єдиного податку враховувати у свій дохід розмір винагороди ТОВ «Уклон Україна» за надання доступу до Онлайн-сервісу (21%)? Чи має враховувати лише ту суму, що надійшла йому на розрахунковий рахунок вже за мінусом комісії 21% що є комісією доступу до Онлайн-сервісу?
4. Чи може Підприємець не застосовувати РРО/ПРРО у тому випадку, якщо дохід надходить йому виключно на розрахунковий рахунок від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» без отримання готівкових оплат від клієнтів?
Звертаємо увагу Підприємця, що терміни платіжного, поточного та розрахункового рахунків наведено у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162 (далі – Інструкція).
З огляду на термінологію визначення рахунків повідомляємо, що розрахунковий рахунок відкривається банком небанківському надавачу платіжних послуг, фінансовій установі, а Підприємець відповідно може мати лише платіжні та/або поточні рахунки.
Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб-резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності (пункт 24 розділу І Інструкції).
Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі – СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 Закону № 265.
Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначенні законодавством, у тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться СГ всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому, обов’язок СГ застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (роботи, послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Поряд з цим, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено право, відповідно до якого, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Окремо слід зазначити, що здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів можливе лише за умови державної реєстрації СГ із зазначенням відповідного виду діяльності та отримання відповідної ліцензії.
Оскільки, сформульовані Підприємцем у зверненні питання 1 та 2 за своєю суттю є подібними та регулюються одними і тими ж положеннями Закону № 265, тому відповідь на них надається одночасно.
За умови проведення розрахунків за надані послуги таксі виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів (в контексті звернення – iPay.ua), застосування РРО/ПРРО для Підприємця не є обов’язковим.
При цьому зазначене право втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги у спосіб, відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.
Відповідно, у разі проведення розрахунків за надані послуги таксі одночасно в готівковій та/або безготівковій формі, в тому числі за допомогою сервісів переказу коштів, зокрема, iPay.ua, Підприємець зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО на загальних підставах.
Відповідь на питання 3.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 Кодексу).
Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (пункт 292.4 статті 292 Кодексу).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).
Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено статтею 296 Кодексу.
Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Враховуючи вище зазначене, доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є повна сума виручки у готівковій і безготівковій формі, яка відображається у обліку платника єдиного податку.
Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Відповідь надана на питання 1 позбавляє необхідності надання відповіді на питання 4.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
