Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо окремих питань, пов’язаних з ліквідацією постійного представництва нерезидента, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно зі зверненням Представництво веде свою діяльність на території України з березня 2019 року. Протягом 2019-2021 років нерезидент для підтримки діяльності свого Представництва та здійснення ним представницьких витрат, надавав тимчасову фінансову допомогу, яка відображалася в обліку як внутрішня заборгованість між товариством та його Представництвом.
В 2024 році Представництво внаслідок зменшення обсягів робіт та поставок, а також завершенням покладених на нього функцій, починає процес ліквідації.
Протягом 3-4 кварталів 2024 року планується здійснити і завершити розрахунки з усіма контрагентами. Враховуючи прогнозовані залишки грошових коштів на рахунках Представництва після закриття розрахунків з контрагентами, а також збиток за результатами виконання проєктів на території України, стає неможливим повернення Представництвом суми наданого раніше фінансування на представницькі цілі від нерезидента.
Враховуючи викладене вище, Представництво запитує:
Яким чином в момент ліквідації Представництва в податковому обліку Представництва буде враховано списання суми кредиторської заборгованості перед материнською компанією – нерезидентом і чи є необхідність якимось чином враховувати дану заборгованість в податковому обліку Представництва, враховуючи, що Представництво не є окремим платником податку на прибуток і декларацію з податку на прибуток за результатами діяльності в Україні подає безпосередньо нерезидент?
Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.
Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Підпунктами 133.2.1, 133.2.2. п. 133.2 ст. 133 Кодексу встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.
Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (п. 133.3 ст. 133 Кодексу).
Відповідно до п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.
Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. «ґ» п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, відносяться до контрольованих операцій.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Таким чином, господарські операції постійних представництв відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.
При цьому Кодексом не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму списаної кредиторської заборгованості.
Отже операції зі списання кредиторської заборгованості враховуються боржником при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Підпунктом 39.4.1 п.п. 39.4 ст. 39 Кодексу встановлено, що для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.
При цьому, у разі якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Кодексу).
У полі 10 «Особливих відміток» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860, передбачена відповідна позначка для заповнення платником податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) рік у період, на який припадає дата його ліквідації.
З урахуванням зазначеного, нерезидент, що здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, яке ліквідується, повинен подати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період, на який припадає дата його ліквідації.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
