Індивідуальна податкова консультація
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування діяльності з пальним, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомляє, що планує укласти договір на виконання комплексу проектних і будівельних робіт з встановлення енергетичного комплексу з кодом ДКПП 33.20. В комплекс робіт, що Товариство повинно буде виконати згідно договору, входять проектні, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи з власних матеріалів та обладнання та частково з обладнання, що надає замовник. Одним з видів обладнання, що надає замовник, є дизельний генератор, що буде використовуватися при виконанні Товариством пусконалагоджувальних робіт, а також буде в подальшому використовуватися замовником для запуску енергетичного комплексу. Для виконання пусконалагоджувальних робіт проектом будівництва передбачено використання дизельного пального, що є пальним для генератора, у кількості 20000 літрів. Пальне буде придбане за рахунок Товариства. Пальне буде заливатися у бак генератора. Об’єм баку генератора – до 2000 літрів.
У зверненні зазначено, що надалі дизельне пальне Товариство буде пред’являти замовнику в складі матеріалів, що використовуватимуться для виконання робіт, в акті приймання виконаних будівельних робіт.
Враховуючи зазначене, Товариство запитує, чи повинно воно отримувати ліцензію на право зберігання пального або торгівлю пальним і реєструватися платником акцизного податку для виконання вищезазначених робіт?
Щодо зазначеного питання
Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Розділу І Закону України 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).
Місце зберігання пального – об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Розділу І Закону № 3817).
Оптова торгівля пальним – діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб’єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб’єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно
до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу (пункт 63 частини першої статті 1 Розділу І Закону № 3817).
Згідно із частиною першою статті 28 Розділу IV Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Відповідно до частини першої статті 29 Розділу IV Закону № 3817 оптова торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Пунктом 24 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону № 3817 установлено, що на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
1) суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке
споживається для заправлення електрогенераторної установки в
обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений
електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних
документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право
зберігання пального, результатів надання інших адміністративних
послуг);
2) зберігання пального, яке споживається для заправлення
електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на
кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною
установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі
декларації про провадження господарської діяльності із
зберігання пального (далі – декларація), яка безоплатно
подається до територіального органу центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У декларації зазначаються такі відомості:
про суб’єкта господарювання:
для юридичних осіб – найменування, код згідно з ЄДРПОУ, місцезнаходження;
загальна місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Декларація складається у довільній формі та подається в паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.
Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
У разі якщо у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»
від 24 лютого 2022 року № 2102–IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування контролюючим органом буде виявлено факти зберігання суб’єктом господарювання пального в обсягах понад 2000 літрів без отримання ліцензії на право зберігання пального та за відсутності належним чином поданої декларації, до такого суб’єкта господарювання застосовується відповідальність за зберігання пального без ліцензії на право зберігання пального, передбачена статтею 73 цього Закону.
Отже, зберігання суб’єктом господарювання (у період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування) у ємностях, резервуарах пального для заправлення електрогенераторної установки в обсязі, що перевищує 2000 літрів
на об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, може здійснюватися на підставі поданої до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального. Ця норма не поширюється на реалізацію пального іншим суб’єктам господарювання, здійснення такої діяльності потребує отримання ліцензії на оптову торгівлю.
Згідно з п.п. 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Перелік підакцизних товарів, які є пальним, та ставки акцизного податку залежно від коду товару (продукції) та його опису згідно з УКТ ЗЕД, визначені п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження- розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема:
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’ в приміщенні або території єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Розпорядником акцизного складу є, зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з п. б п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу платники податку – розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий (п.п 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).
Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.
Отже, у разі якщо Товариство здійснює зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки в приміщенні або території, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального перевищує 200 кубічних метрів, а Товариство як користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, то таке приміщення або територія є акцизним складом.
Відповідно особа, яка здійснює навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на такому акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу, є розпорядником акцизного складу, платником акцизного податку з реалізації пального та зобов’язана зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
