Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення, щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що з 2014 по 2016 роки мав у власності спочатку будинок загальною площею 401,4 кв. м, а з 2017 по лютий 2023 року тільки його частку – 200,7 кв. м, відповідно до свідоцтва про право власності. Податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки було нараховане за 2014 – 2016 роки — податкові повідомлення-рішення платнику було надіслано на адресу місця проживання в (с. ), яке було отримано та своєчасно сплачено.
Також платник зазначив, що з 2017 року у власності залишилось тільки частина будинку 200,7 кв. м в м. Козятин Вінницької області, тому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинен сплачуватись тільки за 0,7 кв. м, що перевищує гранично допустиму межу житлової нерухомості та підлягає оподаткуванню. З 2017 по 2021 року податкових повідомлень-рішень на адресу платника надіслано не було. При цьому в грудні 2022 року за місцем проживання платник отримав податкове повідомлення-рішення з нарахованим податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а в травні 2023 року отримав ухвалу суду, щодо стягнення з платника податкового боргу у сумі 3811,46 грн, про який платник дізнався коли рішення отримав через додаток ДІЯ. Ані податкових повідомлень-рішень за 2017 – 2021 роки, ані позову до суду платником не отримано. Всі вказані повідомлення-рішення отримував на адресу проживання та реєстрації в м. .
Таким чином, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи рішення 19 сесії шостого скликання від 05.02.2015 року сільської ради, яким було затверджене Положення про податок на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки сільської ради, (що прикладається до запиту, та згідно з яким прийнято рішення про збільшення граничної площі об'єкту, що звільняється від оподаткування з 120 кв. м до 200 кв. м має юридичну силу?
2. Чому за три роки поспіль: за 2017, 2018, 2019 роки не було ніяких податкових повідомлень-рішень про нарахування платнику податку на нерухомість, а в грудні 2022 року з'явились повідомлення-рішення від 15.07.2022 № Головного управління ДПС у Віницькій області, про нарахування податку за 2021 рік та в травні ухвала суду м. Вінниці по справі № , згідно з якою з платника передбачено стягнення податкового боргу у сумі 3811,46 грн за 2020 рік?
3. Чи є заборгованість та несплати з боку платника податків за нерухомість за 2017 – 2019 роки? Чи податки за ці роки взагалі нараховувалися?
4. Якщо при нарахуванні мені податку на нерухоме майно за 2017 – 2019 роки приймалося до уваги рішення сільської ради про збільшення граничної площі об'єкту, що звільняється від оподаткування, чому ця норма закону не враховувалась при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020, 2021 роки?
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
При цьому п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування (п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПКУ).
Крім того пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п. 266.4 ст. 266 ПКУ, зокрема п.п. «б» п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
При цьому згідно з п.п 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Отже, місцеві ради встановлюють пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб, які визначаються виходячи з майнового стану та рівня доходів таких осіб.
Водночас, будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 ПКУ).
Елементи податку, визначені в п. 7.1 ст. 7 ПКУ, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно ПКУ (п. 7.4 ст. 7 ПКУ).
Враховуючи зазначене, сільські, селищні, міські ради не мають права збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування, встановлена п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ.
Разом з тим слід зауважити, що відповідно до змін внесених Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», які набрали чинності з 01.01.2015, сільські, селищні, міські ради могли збільшувати граничну межу житлової нерухомості, на яку зменшується база оподаткування встановлена п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ. Данна норма була виключена відповідно до змін внесених Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» починаючи з 01.01.2016.
Порядок обчислення сум податку визначений п. 266.7 ст. 266 ПКУ.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Підпунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
За даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зареєстроване Вами місце проживання з 11.01.1997: обл., р-н, м. , вул. , буд. , станом на 16.08.2023 зміни щодо місця проживання Вами не вносились.
Враховуючи зазначене, відповідно до п.п. 266.7.1 та 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПКУ Вам було обчислено суми податку, сформовано податкові повідомлення-рішення, які надіслані контролюючим органом у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, за вказаною вище адресою.
В інтегрованій картці платника станом на 16.08.2023 заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, відсутня.
Крім того, згідно з п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПКУ платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру ставки податку та нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
