Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення, щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні Партнерство є іноземною юридичною особою ( .2024 взято на облік як платника податків), яке приймає на роботу громадян України.
Для виконання обов’язків роботодавця з нарахування та виплати заробітної плати, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), податку на доходи фізичних осіб та інших податків, відкриття банківського рахунку Партнерство подало до контролюючого органу за місцезнаходженням заяву про взяття на облік платником єдиного внеску. Однак отримали відмову, оскільки в силу технічних причин у контролюючого органу відсутня можливість обробки поданої заяви.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
1. Чи є юридична особа – нерезидент – виконавець проєктів міжнародної технічної допомоги податковим агентом при нарахуванні, виплаті заробітної плати працівникам проєкту – громадянам України та інших доходів фізичним особам?
2. Чи є юридична особа – нерезидент – виконавець проєктів міжнародної технічної допомоги платником єдиного внеску при нарахуванні, виплаті заробітної плати працівникам проєкту – громадянам України?
3. Якщо юридична компанія – нерезидент – виконавець проєктів міжнародної технічної допомоги є податковим агентом та платником єдиного внеску, то у який спосіб Партнерство повинно виконувати обов’язки роботодавця з нарахування та сплати єдиного внеску у випадку відсутності технічної можливості постановки на облік платником єдиного внеску?
4. У який спосіб Партнерство може стати на облік платником єдиного внеску?
5. Яким чином Партнерство повинно звітувати за нараховані та сплачені податки та збори? Чи може нерезидент подавати звітність в електронній формі та/або пройти електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті? Чи можливо отримати в контролюючому органі удосконалений або кваліфікований електронний підпис керівнику Партнерства та чи буде мати нерезидент доступ до кабінету платника податків, здійснювати електронний документообіг між нерезидентом, як платником податків в Україні та контролюючим органом відповідно до законодавства?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Кодексом.
Визначення понять, що вживаються у Кодексі, зазначені ст. 14 Кодексу, зокрема:
Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти це:
а) іноземні компанії, організації, партнерства та інші об'єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.
Щодо першого та третього питань
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено ст. 168 Кодексу, відповідно до п.п. 168.2.2 п. 168.2 якої особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.
При цьому відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.
Таким чином, оскільки Партнерство утворено відповідно до законодавства США та немає на території України зареєстрованих (акредитованих або легалізованих) відповідно до законодавства України філій, представництв та інших відокремлених підрозділів, то у розумінні Кодексу Партнерство є нерезидентом, а отже не є податковим агентом при нарахуванні та виплаті доходу фізичним особам – резидентам України.
При цьому фізичні особи, які отримують доходи від особи, яка не є податковим агентом зобов’язані подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з таких доходів.
Щодо другого, четвертого та п’ятого питань
Пунктом 63.3 ст. 63 Кодексу встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Відповідно до п. 63.4 ст. 63 Кодексу взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах (п. 64.5 ст. 64 Кодексу).
Процедури взяття на облік в контролюючих органах нерезидентів відповідно до п. 64.5 ст. 64 Кодексу визначені розділами ІІІ та V Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Крім того, згідно з п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 Кодексу юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України є платниками податку на прибуток.
Порядок взяття та зняття з обліку іноземної компанії як платника податку на прибуток підприємств зі статусом податкового резидента України затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2021 № 633.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Пунктом 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Виключно Законом № 2464 визначаються, зокрема, платники єдиного внеску (частина друга ст. 2 Закону № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема:
філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.
Тобто, п. 1 частини першої ст. 4 Закону визначено виключний перелік платників – нерезидентів єдиного внеску.
Враховуючи зазначене, оскільки роботодавці, які використовують працю найманих працівників є юридичними особами, утвореними відповідно до законодавства інших держав, які не мають зареєстрованих на території України представництв, філій або інших відокремлених підрозділів, не є страхувальниками, то такі юридичні особи не є платниками єдиного внеску.
Разом з цим частиною першою ст. 10 Закону № 2464 та розділом V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449) визначено категорію платників, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску.
Так, відповідно до абзацу п’ятого частини першої ст. 10 Закону № 2464 на добровільну сплату єдиного внеску мають право особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини першої ст. 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених п. 4, 5 та 51 частини першої ст. 4 Закону № 2464, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, – на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або одноразову сплату у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано ст. 10 Закону № 2464 та розділом V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі – Інструкція № 449).
Особи, зазначені в частині першій ст. 10 Закону № 2464, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату) (частина друга ст. 10 Закону № 2464).
Відповідно до абзацу першого частини третьої ст. 10 Закону № 2464 та п.п. 1 п. 3 розділу V Інструкції № 449 платники, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подають до контролюючого органу за місцем проживання відповідну Заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування або про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) (далі – Заява) за формою згідно з додатком 3 до Інструкції № 449, виписку з системи персоніфікованого обліку (ОК-5) та копію документа, що посвідчує особу, а члени особистого селянського господарства надають також документ, що підтверджує їх членство в такому господарстві.
Контролюючий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості (абзац другий частини третьої ст. 10 Закону № 2464).
Згідно з абзацом третім частини третьої ст. 10 Закону № 2464 з особою, яка подала Заяву, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому відповідно до частини п’ятої ст. 10 Закону № 2464 договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.
В усіх випадках ця сума не може бути більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої на дату укладення договору.
Згідно з частиною шостою ст. 10 Закону № 2464 єдиний внесок для осіб, які мають право на добровільну сплату внеску, встановлюється у розмірі, визначеному ст. 8 Закону № 2464 (крім випадків одноразової сплати, передбачених частиною п'ятою ст. 10 Закону № 2464).
Таким чином, фізичні особи, які отримують дохід від нерезидента, можуть скористатися правом добровільної сплати єдиного внеску за умови дотримання усіх вимог, визначених ст. 10 Закону № 2464.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
