Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування операцій при наданні безповоротної фінансової допомоги підприємству-резиденту України, який знаходиться на загальній системі оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство надає безповоротну фінансову допомогу підприємству на загальній системі оподаткування.
Товариство має статус платника податку на прибуток підприємств за базовою (основною) ставкою податку та визначає об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи підлягає коригуванню фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на суму безповоротної фінансової допомоги, наданої платнику податку на прибуток підприємств за базовою (основною) ставкою податку?
2. Яким чином можна підтвердити що юридична особа (отримувач безповоротної фінансової допомоги) є платником податку на прибуток підприємств за базовою (основною) ставкою податку?
3. Чи передбачено застосування ознаки розумної економічної причини (ділової мети) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток за базовою (основною) ставкою податку з метою визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності)?
Щодо питання 1.
Підпунктом 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що фінансова допомога – це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безповоротна фінансова допомога – це, зокрема сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
Абзацом першим п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов'язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
Отже, якщо отримувачем безповоротної фінансової допомоги виступає платник податку, який є пов'язаною з надавачем такої допомоги - платником податку особою (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), то такий надавач фінансової допомоги - платник податку на прибуток збільшує фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму такої допомоги.
Водночас повідомляємо, що формування витрат у бухгалтерському обліку при наданні безповоротної фінансової допомоги підприємству-резиденту України здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, з питання відображення у бухгалтерському обліку сум безповоротної фінансової допомоги наданої платнику податку на прибуток підприємств за базовою (основною) ставкою податку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Щодо питання 2.
Кодекс не містить вимог щодо документального підтвердження статусу отримувача безповоротної фінансової допомоги, як платника податку на прибуток підприємств на загальних підставах.
Отже, платник податку не обмежений у виборі способу та форми отримання інформації.
Щодо питання 3.
Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:
головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;
у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.
Цей підпункт застосовується для цілей ст. 39 Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 ст. 140 Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 Кодексу.
Нормами Кодексу не передбачено для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств застосування ознаки розумної економічної причини (ділова мета) до операцій з надання безповоротної фінансової допомоги іншим платникам податку на прибуток підприємств на загальних підставах.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
