Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації з питань, пов’язаних із діяльністю за договором про спільну діяльність, і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
У зверненні зазначається, що Банк 1 та Банк 2 (далі – Банки) є співвласниками об’єкта нерухомого майна (у відповідних частках), набутого у власність внаслідок позасудового звернення стягнення на об’єкт як предмет іпотеки (далі – Об’єкт).
У зв’язку із необхідністю забезпечення управління Об’єктом, зокрема стосовно його утримання, експлуатації, охорони, страхування та отримання доходів від його використання до часу його продажу, співвласники Об’єкту (Банки) мають намір врегулювати свої відносини щодо спільного управління Об’єктом та підготовлення його до продажу шляхом укладення договору про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи (далі – Договір про СД) на основі об’єднання вкладів учасників договору (просте товариство).
Передбачається, що Банк 1 буде уповноваженою особою (в розумінні підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу для цілей оподаткування розділу V Кодексу) – тобто особою, відповідальною за ведення обліку результатів діяльності за Договором про СД (далі – Уповноважена особа). Банку 1 буде також доручено ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників договору. На сьогодні договори щодо утримання та функціонування Об’єкта укладені між надавачами відповідних послуг та Банком 1.
У зв’язку із запланованим укладенням Банками Договору про СД та подальшим управлінням Об’єктом Уповноваженою особою в рамках виконання Договору про СД, з метою більш чіткого розуміння податкових наслідків від діяльності Договору про СД, механізмів (процедур) взяття на облік Договору про СД, подання до контролюючих органів документів (заяв, податкової звітності, податкових накладних тощо), Банк 1 просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Як саме потрібно виконати вимогу про «одночасність» при поданні заяв
за формами № 1-ОПП та № 1-ПДВ при взятті на облік Договору про СД та
додаткової реєстрації платником ПДВ Уповноваженої особи? Тобто, чи
можливо подати ці заяви в паперовій формі? Якщо ні, то чи потрібно
подавати ці заяви окремо через електронний кабінет платника податків –
Банку 1, але в один і той же час, додаючи скановану копію Договору про
СД до заяви за формою № 1-ОПП?
2. Чи потрібно заповнювати розділ «Дані про реєстрацію» у заяві за формою
№ 1-ОПП, якщо Договір про СД не підлягає реєстрації у жодному
уповноваженому органі (зокрема, через відсутність іноземного інвестора
як учасника Договору про СД)? Якщо так, яку інформацію зазначати у
розділі «Дані про реєстрацію» заяви за формою № 1-ОПП?
3. Як саме потрібно заповнювати аркуш 2 заяви за формою № 1-ПДВ при
добровільній реєстрації Банку 1 як Уповноваженої особи за Договором
про СД платником ПДВ? Зокрема, якщо до взяття на облік Договору про СД
не здійснювались оподатковувані ПДВ операції, то чи потрібно залишати
незаповненими поля (i) загальна сума від здійснення операцій з
постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню ПДВ, та (ii)
дата досягнення цієї суми? Також, чи правильним буде проставлення у
полі (iii) дата початку здійснення операцій – дата укладення Договору
про СД, а у полі (iv) дата припинення договору про спільну діяльність
– дата припинення, яка зазначена у Договорі про СД?
4. Чи потрібно Банкам подавати заяву за формою № 20-ОПП внаслідок
укладення Договору про СД та/або внесення часток у праві спільної
часткової власності на Об’єкт як вкладів до Договору про СД? Якщо так,
яку інформацію зазначати у графах «Стан об’єкта оподаткування» та «Вид
права на об’єкт оподаткування»?
5. Чи потрібно Уповноваженій особі (Банку 1) подавати заяву за формою
№ 20-ОПП кожного разу при наданні приміщень в оренду/поверненні
приміщень з оренди, враховуючи, що Договір про СД не є власником чи
орендарем часток в Об’єкті, які внесені Банками як вклади до Договору
про СД чи самого Об’єкту? Якщо так, яку інформацію зазначати у графах
«Стан об’єкта оподаткування», «Вид права на об’єкт оподаткування»,
«Реєстраційний номер об’єкта оподаткування» заяви за формою № 20-ОПП,
враховуючи, що Об’єкт має два реєстраційні номери? Чи застосовується
принцип укрупнення в даному випадку?
6. Чи можуть посадові особи Банку 1 (тобто керівник та/або бухгалтер)
накладати КЕП та електронні печатки, що отримані ними для виконання
функцій посадових осіб Банку 1 у рамках власної господарської
діяльності, на заяви за формами № 1-ОПП та № 1-ПДВ – для цілей взяття
на облік Договору про СД і реєстрації платником ПДВ?
7. Чи можуть посадові особи Банку 1 (тобто керівник та/або бухгалтер)
накладати КЕП, що отримані ними для виконання функцій посадових осіб
Банку 1 у рамках власної господарської діяльності, на податкові
декларації з ПДВ та ПН/РК – для цілей операційної діяльності за
Договором про СД (зокрема, підписання податкових декларацій з ПДВ та
ПН/РК, складених за результатами діяльності Договору про СД)?
8. Чи має право Уповноважена особа подавати податкові документи
(декларації з ПДВ та ПН/РК), складені за результатами діяльності
Договору про СД, в електронному вигляді без засвідчення електронною
печаткою, з огляду на те, що Договір про СД не є юридичною особою та
суб’єктом для виготовлення (отримання) електронної печатки у розумінні
Закону № 2155?
9. Чи вимагається для цілей оподаткування наділяти посадових осіб
Уповноваженої особи відповідними повноваженнями щодо подання та
підписання заяв за формою № 1-ОПП чи № 1-ПДВ, а також податкових
декларацій з ПДВ та ПН/РК для цілей операційної діяльності за
Договором про СД у внутрішніх політиках Банку 1 чи призначати таких
осіб окремим наказом Банку 1?
10. Що вважати датою виникнення податкового зобов’язання з ПДВ для цілей
складення ПН за операцією внесення Банками вкладів до Договору про СД,
якщо умовами Договору про СД не передбачено складення акту про
внесення вкладу? Чи правомірно в даному випадку складати ПН на дату
укладення Договору про СД?
11. Як заповнити графи «Постачальник (продавець)»/»(Отримувач (покупець)
ПН за операціями Договору про СД з постачання/придбання
товарів/послуг? Чи достатньо в даному випадку зазначати «Договір про
спільну діяльність від __.__.____ № ___»?
12. Чи зобов’язана Уповноважена особа зазначати, що діє від свого імені та
від імені Банку 2 та вказувати реквізити Договору про СД та ІПН,
присвоєний їй при реєстрації Договору про СД, у договорах з третіми
особами на постачання/придбання товарів/послуг та первинних документах
за такими операціями для цілей правильного обліку податкових
зобов’язань з ПДВ та можливості використання податкового кредиту з ПДВ
для цілей Договору про СД? Чи достатньо в даному випадку зазначати
«Договір про спільну діяльність від __.__.____ № ___ – уповноважена
особа Банк 1, код за ЄДРПОУ, ІПН Договору про СД»?
13. Чи має право Договір про СД на податковий кредит з ПДВ, як отримувач
комунальних та експлуатаційних послуг за укладеними договорами з
постачальниками таких послуг, враховуючи, що не всі приміщення
передаються в оренду та деякі приміщення використовуються Банком 1 для
ведення власної господарської діяльності?
14. Чи проводиться податкова перевірка за наслідками зняття з обліку
Договору про СД? Якщо ні, які документи та в які терміни надаються
контролюючим органом Уповноваженій особі для підтвердження зняття з
обліку Договору про СД?
15. Чи зобов’язані Банки продовжувати сплату екологічного податку, податку
на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, чи плати за землю
на загальних підставах після укладення та взяття на облік Договору про
СД?
16. Чи буде визнаватися платником екологічного податку Договір про СД у
разі укладення договорів на придбання (постачання) палива для
стаціонарних джерел забруднення від імені Договору про СД? Якщо ні,
яким чином Банки, власники Об’єкту, зобов’язані визначати податкові
зобов’язання з екологічного податку, з огляду на відсутність дозволів
на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, технічних
паспортів на стаціонарні джерела забруднення та витрат на їх
отримання?
Щодо першого та шостого питань.
Пунктом 64.6 статті 64 розділу II Кодексу встановлено, що на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.
Кодексом для договорів про спільну діяльність встановлені, зокрема, особливості оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ), які передбачені підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу I та підпунктом 4 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу платником ПДВ є особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи (далі – уповноважена особа).
Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником ПДВ, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника ПДВ. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Взяття на облік договору про спільну діяльність здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору (далі – уповноважена особа).
Процедури взяття на облік уповноваженої особи встановлено Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (зі змінами) (далі – Порядок № 1588).
Для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку заяву за формою № 1- ОПП, копію договору (контракту) про спільну діяльність, інші документи чи копії документів (залежно від складу учасників договору, типу власності нерухомого майна, яке передбачене для використання договором).
Одночасно з поданням заяви за формою № 1-ОПП та копій документів пред’являються оригінали відповідних документів. У разі подання документів представником додатково пред’являється примірник оригіналу документа, що засвідчує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена нотаріально або державною установою (пункт 4.10 розділу IV Порядку № 1588).
Підставою для взяття на облік договору є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником ПДВ уповноваженої особи під час виконання договору про спільну діяльність та отримання документів, визначених пунктом 4.6 розділу IV Порядку № 1588.
Виходячи із зазначених положень Порядку № 1588, відповідні документи для взяття на облік договору про спільну діяльність мають бути подані до контролюючого органу у паперовій формі, що не передбачає накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, на заяви за формами № 1-ОПП та № 1-ПДВ.
Документи, подані для взяття на облік договору про спільну діяльність, повертаються контролюючим органом уповноваженій особі, якщо до заяви за формою № 1-ОПП не додано реєстраційну заяву платника ПДВ (форма № 1- ПДВ) або за результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ (пункт 4.11 розділу IV Порядку № 1588).
Також, відповідно до пункту 63.9 статті 63 розділу II Кодексу документи, що подаються платниками податків для взяття на облік у контролюючих органах, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення.
Відповідно до пункту 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588 уповноваженій особі за договором про спільну діяльність при взятті на облік договору про спільну діяльність присвоюється 9-значний податковий номер платника податків, який використовується для сплати податків, виконання прав та обов’язків платника податків за договором окремо від власної діяльності. Уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність податковий номер видається на кожний із зазначених договорів при взятті їх на облік згідно з Порядком № 1588.
У пункті 3.11 розділу ІІ Порядку № 1588 зазначено, що у разі взяття на облік як платників податків і зборів у контролюючих органах договорів про спільну діяльність, контролюючий орган за основним місцем обліку / ДПІ обслуговування формує довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, за формою № 34-ОПП (додаток 2 до Порядку № 1588), яка надсилається (видається) платнику податків. Згідно з пам’яткою для заповнення полів цієї довідки для договору про спільну діяльність у рядку стосовно повного найменування платника податків вказуються слова «Договір про спільну діяльність від __ № __ – уповноважена особа», що доповнюються найменуванням та кодом за ЄДРПОУ уповноваженої особи.
Щодо другого питання.
Відповідно до пункту 4.6 розділу IV Порядку № 1588 для взяття на облік договору про спільну діяльність уповноважена особа подає одночасно із реєстраційною заявою платника ПДВ до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:
заяву за формою № 1-ОПП;
копію договору (контракту) про спільну діяльність.
До цих документів додаються:
1) картка державної реєстрації договору (контракту), якщо до складу учасників договору про спільну діяльність входить іноземний інвестор;
2) копії документів, які підтверджують погодження договору уповноваженим органом управління відповідно до законодавства, засвідчені в установленому законодавством порядку, якщо договором передбачене використання нерухомого майна державної власності, що перебуває у господарському віданні чи оперативному управлінні учасника договору про спільну діяльність;
3) копії спеціальних дозволів на користування надрами, якщо договором передбачене використання надр.
У заяві за формою № 1-ОПП вказуються дані про реєстрацію, зокрема, номер та дата реєстрації, що відповідають даті створення особи або набуття нею відповідного статусу.
Взяття на облік договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора здійснюється після державної реєстрації договору (контракту) Міністерством економіки Автономної Республіки Крим, обласним, Київським або Севастопольським міським управлінням зовнішніх економічних зв’язків згідно з Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 112. Інші договори про спільну діяльність не підлягають реєстрації.
Отже, за аналогією для юридичних осіб, у випадку, якщо до складу учасників договору:
входить іноземний інвестор – розділ «Дані про реєстрацію» у заяві за формою № 1-ОПП заповнюється відповідно до даних, зазначених у картці державної реєстрації договору (контракту);
не входить іноземний інвестор – розділ «Дані про реєстрацію» у заяві за формою № 1-ОПП заповнюється відповідно до дати та номера договору про спільну діяльність.
Щодо третього питання.
Порядок реєстрації платників ПДВ регулюється статтями 180 – 183 розділу V Кодексу та регламентується розділом III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (зі змінами) (далі – Положення № 1130).
Статтями 181 та 182 розділу V Кодексу встановлено умови для реєстрації особи платником ПДВ в обов’язковому порядку та за добровільним рішенням.
Враховуючи норми пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, платником ПДВ в обов’язковому порядку реєструється особа, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов’язаних із виконанням договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ).
Добровільна реєстрація особи як платника ПДВ є її правом, а не обов’язком. Так, якщо у особи обсяги оподатковуваних ПДВ операцій відсутні або є меншими від встановленої пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу суми, така особа може зареєструватися як платник ПДВ за власним бажанням шляхом подання реєстраційної заяви (пункт 182.1 статті 182 розділу V Кодексу).
Відповідно до пункту 3.5 розділу III Положення № 1130 будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – заява № 1-ПДВ). Зокрема, для реєстрації платником ПДВ договору про спільну діяльність заява № 1-ПДВ подається особою, відповідальною за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, одночасно із документами для взяття на облік договору про спільну діяльність згідно з Порядком № 1588.
Форму заяви № 1-ПДВ встановлено у додатку 1 до Положення № 1130.
Перший аркуш заяви № 1-ПДВ передбачає, зокрема, внесення даних щодо причин (підстав) реєстрації платником ПДВ, які можна обрати згідно з додатком до заяви 1-ПДВ (обов’язкова реєстрація, добровільна реєстрація тощо). Другий аркуш заяви (згідно з приміткою 1) заповнюється у разі обов’язкової реєстрації, а також інвесторами (операторами) за угодою про розподіл продукції, учасниками договору про спільну діяльність, управителями майна.
У разі обов’язкової реєстрації платником ПДВ передбачено внесення до заяви № 1-ПДВ даних щодо показників господарської діяльності, визначених пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, та дати досягнення таких показників. Зокрема, форма заяви 1-ПДВ (аркуш 2) передбачає заповнення загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахованої (сплаченої) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, та дати досягнення загальної суми оподатковуваних операцій, визначеної пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Отже, якщо заява № 1-ПДВ подається фактично до початку здійснення оподатковуваних ПДВ операцій (як зазначено у зверненні Банку 1), йдеться про добровільну реєстрацію і зазначені поля не підлягають заповненню.
Водночас, у разі реєстрації платником ПДВ договору про спільну діяльність уповноваженою особою заповнюються інші поля на другому аркуші заяви № 1-ПДВ, а саме: «Дата початку здійснення операцій, визначених у підпунктах 3 – 8 пункту 180.1 статті 180 розділу V Кодексу» – дата укладення договору про спільну діяльність, «Дата припинення договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу» – дата припинення, яка зазначена у договорі, чи строк дії договору.
Особі, яка реєструється як платник ПДВ, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати ПДВ. Для осіб, відповідальних за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання декількох договорів про спільну діяльність, реєстрація платником ПДВ здійснюється щодо кожного із зазначених договорів (підпункт 3 пункту 1.6 розділу I Положення № 1130).
Використання індивідуального податкового номера, наданого уповноваженій особі при реєстрації договору платником ПДВ, є обов’язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, пов’язаних із розрахунками при придбанні товарів, обліком, звітністю про ПДВ, оформленні податкового кредиту тощо за договором.
Індивідуальний податковий номер платника ПДВ для договору про спільну діяльність є тотожним податковому номеру.
Відповідно до пункту 183.11 статті 183 розділу V Кодексу за запитом платника ПДВ контролюючий орган надає безоплатно та безумовно протягом двох робочих днів, що настають за днем отримання такого запиту, витяг з реєстру платників ПДВ. Витяг діє до внесення змін до реєстру.
Форму витягу з реєстру платників ПДВ встановлено у додатку 9 до Положення № 1130 (форма № 2-ВР). Для договору про спільну діяльність рядок витягу стосовно найменування платника ПДВ є таким самим, як і рядок стосовно повного найменування платника податків довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру (форма № 34-ОПП).
Щодо четвертого та п’ятого питань.
З метою проведення податкового контролю платники податків згідно з пунктом 63.3 статті 63 розділу II Кодексу підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкт оподаткування, неосновне місце обліку).
Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів.
Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком № 1588.
Згідно з пунктом 63.3 статті 63 розділу II Кодексу та пунктом 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 заява про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У заяві № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Під час надання заяв № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.
Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у заяві № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).
Відповідно до пункту 8.5 розділу VIII Порядку № 1588 у разі зміни відомостей про об’єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об’єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку заяву № 20- ОПП з оновленою інформацією про об’єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування.
При цьому у разі зміни призначення об’єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об’єкта оподаткування надається у заяві двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об’єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому – оновлена інформація про об’єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об’єкта оподаткування змінюється.
Згідно з частиною другою статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Частиною першою статті 1134 Цивільного кодексу України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
Підставою для подання заяви № 20-ОПП про об’єкти оподаткування є виникнення права володіння, користування, розпорядження щодо такого об’єкта оподаткування.
Як вбачається із доданих до звернення копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр речових прав), кожному з банків на праві спільної часткової власності, із визначенням часток кожного з них у праві власності, належить один об’єкт нерухомого майна – торговельно-офісний комплекс, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за одним реєстраційним номером.
У зверненні повідомляється, що частина приміщень торговельно-офісного центру буде:
здаватись в оренду;
тимчасово вакантними (вільними) до здачі в оренду;
використовуватись банком для ведення власної господарської діяльності.
У разі набуття банками у спільну часткову власність одного об’єкта нерухомого майна, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав за одним реєстраційним номером, кожен з банків подає заяву № 20-ОПП про такий об’єкт оподаткування із зазначенням частки, визначеної у праві власності, із зазначенням у графі 15 «Вид права на об’єкт оподаткування» – «1 – право власності».
Окрім того, банкам необхідно надати інформацію про земельну ділянку, на якій розміщений торговельно-офісний комплекс.
За договором про спільну діяльність уповноважена особа подає до контролюючого органу заяву № 20-ОПП у порядку, встановленому пунктом 63.3 статті 63 розділу II Кодексу та розділом VIII Порядку № 1588, з відомостями про спільне майно, яке внесене учасниками для здійснення діяльності у межах договору про спільну діяльність.
Майно, внесене власником за договором про спільну діяльність, стає спільним частковим майном всіх учасників у межах такого договору та, у випадку, який розглядається, є предметом такого договору – здавання в оренду.
Внаслідок укладення договору про спільну діяльність зміни у відомостях щодо часток банків, у розумінні пункту 8.5 розділу VIII Порядку № 1588, не відбуваються. Однак частина приміщень буде використовуватись банком для власної господарської діяльності, а отже, не буде передана для використання у спільній діяльності.
Враховуючи, що об’єкт нерухомого майна, про який йдеться у зверненні, є об’єктом, що має один реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав, уповноважена особа у заяві № 20-ОПП подає відомості про такий об’єкт нерухомого майна як про один об’єкт оподаткування.
Графа 14 «Стан об’єкта оподаткування» заяви № 20-ОПП передбачає зазначення фактичного стану об’єкта оподаткування на момент подання заяви № 20-ОПП. Операції з передачі майна в довгострокову чи короткострокову оренду відповідають значенню «здається в оренду» для графи 14 «Стан об’єкта оподаткування» заяви № 20-ОПП.
Для частини, що використовується у спільній діяльності, за виключенням частини, яка використовується банком у власній господарській діяльності, у графі 15 «Вид права на об’єкт оподаткування» слід зазначити «3 – право користування (сервітут, емфітевзис, суперфіцій)».
Оскільки не всі приміщення об’єкта здаються в оренду, тобто мають неоднаковий стан, дані про такий об’єкт оподаткування подаються двома рядками: із зазначенням частини об’єкта, що здається в оренду із станом –
«9 – здається в оренду», та іншої частини об’єкта, яка тимчасово не орендується або є площами (приміщеннями) загального користування, із зазначенням стану – «2 – експлуатується».
Укладення, зміна, поновлення договорів оренди приміщень нерухомого майна, зміна орендарів чи строку дії договорів не призводять до зміни відомостей про сам об’єкт оподаткування, якщо призначення, стан об’єкта оподаткування та частка не змінюються.
У разі зміни відомостей у розумінні пункту 8.5 розділу VIII Порядку № 1588, платник податків має подати заяву № 20-ОПП з оновленою інформацією про об’єкти оподаткування у такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об’єкта оподаткування.
Щодо сьомого – дев’ятого питань.
Пунктом 48.5 статті 48 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до норм Кодексу (пункт 42.6 статті 42 розділу II Кодексу) та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (зі змінами) (далі – Порядок № 557).
Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (зі змінами) (далі – Закон № 851) та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами) (далі – Закон № 2155).
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 557 платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Створення електронного документа завершується накладанням на нього кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та печатки (за наявності) підписувача (підписувачів).
Після накладання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису та печатки (за наявності), що базуються на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та кваліфікованому сертифікаті електронної печатки, автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) з використанням засобів електронного зв’язку до адресата протягом операційного дня (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 557).
У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 розділу ІІ Порядку № 557, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується (пункт 8 розділу ІІ Порядку № 557).
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа (пункт 9 розділу ІІ Порядку № 557).
Керівник зобов’язаний для надання кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, на електронні документи при їх передачі до контролюючого органу використовувати особистий ключ, кваліфікований сертифікат якого надано керівником до контролюючого органу першим будь-яким електронним документом або повідомленням про надання інформації щодо кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (далі – Повідомлення) (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 557).
Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження (абзац другий пункту 42.6 статті 42 розділу II Кодексу).
Для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, автор повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває автор, шляхом направлення Повідомлення в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до Порядку 557 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку 557).
До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках, передбачених четвертим абзацом пункту 42.6 статті 42 розділу II Кодексу.
Щодо реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування в ЄРПН здійснюється відповідно до вимог Кодексу та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, зі змінами (далі – Порядок № 1246).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1246 до ЄРПН приймаються податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені в електронній формі з накладенням:
кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису головного бухгалтера (бухгалтера) або кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та кваліфікованої електронної печатки або удосконаленої електронної печатки (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою;
кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису постачальника (продавця), що є фізичною особою – підприємцем.
При цьому розрахунок коригування, що підлягає реєстрації отримувачем (покупцем), приймається до ЄРПН, якщо він складений з накладенням постачальником (продавцем) та отримувачем (покупцем) кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до абзаців першого – третього пункту 10 Порядку № 1246.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку повідомляє про таку особу, в тому числі дані кваліфікованого сертифіката відкритого ключа зазначеної особи, орган ДПС за основним місцем обліку (за неосновним місцем обліку – для платників податку, які змінили місцезнаходження та для яких сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду) відповідно до Порядку № 557.
До десятого – тринадцятого питань.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Статтею 5 розділу І Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі − Закон № 996).
Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію. Перелік обов’язкових реквізитів, які повинні мати первинні документи, визначено частиною другою статті 9 Закону № 996.
Частиною першою статті 9 Закону № 996 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).
Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.
Абзацом другим підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу визначено, що при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на окремий баланс платника ПДВ, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається постачанням таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 198, 199 і 201 розділу V Кодексу. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (зі змінами) (далі – Порядок № 1307).
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь- яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник ПДВ зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону № 2155 та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником ПДВ, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.
Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а» – «л» пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу.
У податковій накладній, зокрема, зазначаються такі обов’язкові реквізити:
повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, − продавця товарів/послуг;
повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, − покупця (отримувача) товарів/послуг.
При виконанні договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення ПДВ до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи (пункт 1 Порядку № 1307).
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.
Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.
Щодо десятого питання.
З огляду на норми статей 1 і 9 Закону № 996 відомості про будь-яку господарську операцію містяться у первинних документах, які необхідно складати при здійсненні такої операції. Такі документи є підставою для ведення бухгалтерського обліку, на якому, зокрема, ґрунтується податковий облік.
Так, за операцією банку (платника ПДВ) із внесення частки у праві спільної часткової власності на Об’єкт як вкладу до договору про спільну діяльність дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкової накладної необхідно визначати відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу за правилом «першої події».
Водночас, для цілей визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкової накладної банку (платнику ПДВ) необхідно використовувати первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Щодо одинадцятого питання.
При здійсненні за договором про спільну діяльністю (платником ПДВ) операції з постачання товарів/послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ, у графі «Постачальник (продавець)» податкової накладної необхідно зазначати найменування зареєстрованого платником ПДВ суб’єкта (постачальника), яке відповідає найменуванню, зазначеному у витягу з реєстру платників ПДВ (форма № 2-ВР).
При здійсненні за договором про спільну діяльністю (платником ПДВ) операції з придбання товарів/послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ, у графі «Отримувач (покупець)» податкової накладної необхідно зазначати найменування зареєстрованого платником ПДВ суб’єкта (покупця), яке відповідає найменуванню, зазначеному у витягу з реєстру платників ПДВ (форма № 2-ВР).
Щодо дванадцятого питання.
Питання щодо необхідності відображення тих чи інших реквізитів договору про спільну діяльність у договорах на постачання товарів/послуг, що укладаються з третіми особами, та у первинних документах, що складаються за операціями з постачання таких товарів/послуг, не належить до компетенції Державної податкової служби України.
Щодо тринадцятого питання.
Як вже було зазначено, згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу для цілей оподаткування ПДВ дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Реєстрація такого платника ПДВ здійснюється шляхом окремої додаткової реєстрації уповноваженої особи платником ПДВ з присвоєнням окремого індивідуального податкового номера (далі – ІПН) саме для договору про спільну діяльність. Отже якщо між уповноваженою особою, яка зареєстрована як платник ПДВ за договором про спільну діяльність, та постачальником комунальних та експлуатаційних послуг (платником ПДВ) укладено відповідний «прямий» договір на постачання таких послуг, згідно з умовами якого фактично отримувачем (покупцем) таких послуг є уповноважена особа - платник ПДВ за договором про спільну діяльність, то за таким договором про спільну діяльність уповноважена особа матиме право на формування податкового кредиту з ПДВ за операцією з придбання таких послуг (з ПДВ) на підставі податкової накладної, складеної постачальником комунальних та експлуатаційних послуг (платником ПДВ) на платника ПДВ з ІПН для договору про спільну діяльність та зареєстрованої в ЄРПН.
Щодо чотирнадцятого питання.
Відповідно до пункту 67.4 статті 67 розділу II Кодексу та пункту 11.20 розділу ХІ Порядку № 1588 договори про спільну діяльність знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними у судовому порядку, а також у разі втрати ознак платника податку, які визначені Кодексом, за умови відсутності грошових зобов’язань і податкового боргу або після їх погашення (для договорів про спільну діяльність).
У разі надходження до контролюючого органу судового рішення, інформації щодо прийняття судом рішення або документів, що підтверджують наявність підстав для зняття з обліку договору про спільну діяльність, заява про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП (далі – заява за формою № 8-ОПП) може не подаватись.
У разі анулювання реєстрації платником ПДВ уповноваженої особи за договором про спільну діяльність підставою для зняття з обліку може бути відповідна заява або рішення про таке анулювання.
Виходячи із положень пункту 11.2 розділу ХІ Порядку № 1588, для зняття з обліку договору про спільну діяльність уповноважена особа за договором зобов’язана подати до контролюючого органу за своїм основним місцем обліку такі документи:
заяву за формою № 8-ОПП;
документ, підтверджуючий припинення договору (контракту) про спільну діяльність.
Заява за формою № 8-ОПП та копії документів, передбачені пунктом 11.2 розділу ХІ Порядку № 1588, можуть бути подані до контролюючого органу в один із таких способів: особисто платником податків або представником, уповноваженою на це особою; поштою; технічними засобами електронних комунікацій, зокрема через електронний кабінет, в електронній формі з дотриманням вимог Закону № 851 та Закону № 2155.
Відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 розділу II Кодексу підставою для проведення документальної позапланової перевірки є, зокрема, подання заяви про зняття платника податків з обліку, з урахуванням особливостей, установлених пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, та з дотриманням строків давності.
Рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків приймається контролюючим органом, на обліку в якому перебуває такий платник, у разі подання заяви про зняття з обліку договору про спільну діяльність, у тому числі у випадку визнання такого договору недійсним у судовому порядку.
Підставою для прийняття такого рішення є результати аналізу наявної у контролюючому органі податкової інформації щодо ризиків у діяльності платника податків відповідно до вимог і процедур, визначених Кодексом.
З урахуванням зазначеного контролюючі органи не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, вживають заходи, спрямовані на організацію та проведення документальних позапланових перевірок таких платників податків.
Платникам податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, замість відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП видається довідка про зняття з обліку платника податків за формою № 12-ОПП (далі –довідка за формою № 12-ОПП).
Таким чином, у разі підтвердження факту відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів контролюючий орган видає уповноваженій особі за договором про спільну діяльність довідку за формою № 12-ОПП.
Щодо п’ятнадцятого і шістнадцятого питання.
Правовий статус виділеного для спільної діяльності майна регулюється статтями 1130 – 1143 глави 77 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 1134 Цивільного кодексу України визначено, що «внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом».
Таким чином, цивільне законодавство передбачає, що спільне внесене майно може вважатися спільною частковою власністю учасників, крім випадків коли його правовий статус встановлений договором про спільну діяльність у формі договору простого товариства.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виділене для спільної діяльності, регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Платником податку на майно у складі плати за землю (далі – Плата) та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), вважається суб’єкт, у якого виникають податкові зобов’язання, наприклад на підставі права власності на відповідний об’єкт майна.
1. Порядок обчислення податкових зобов’язань з Плати у формі земельного податку встановлений статтею 286 Кодексу. Зокрема, визначено, що податкові зобов’язання з Плати в частині земельної ділянки, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб.
При цьому, у випадку, коли об’єкт нерухомості (будівля) перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, як у випадку договору спільної діяльності, податкові зобов’язання з Плати виникають у кожної із осіб (учасників ДСД) пропорційно розміру її частки.
2. Порядок встановлення податкових зобов’язань з Податку відбувається при визначенні платника Податку пунктом 266.1 статті 266 Кодексу. Зокрема, податкові зобов’язання з Податку за об’єкт нерухомості, який перебуває у спільність частковій власності кількох осіб, виникають у кожної з цих осіб (учасників ДСД) за належну їй частку.
3. Екологічний податок справляється за об’єкти оподаткування, що виникають у результаті господарської діяльності у формі забруднюючих речовин, що:
скидаються безпосередньо у водні об’єкти,
розміщуються у спеціально відведених місцях,
викидаються у атмосферне повітря.
Специфіка господарської діяльності, яка провадиться договором спільної діяльності, не передбачає утворення забруднюючих речовин, що:
скидаються безпосередньо у водні об’єкти,
розміщуються у спеціально відведених місцях.
Разом з тим, при провадженні господарської діяльності ДСД від використання джерел викидів, які (згідно із приписами Цивільного кодексу України) перебувають у частковій спільній власності, а також споживають придбані ДСД палива, можуть виникати забруднюючі речовини, що викидаються в атмосферу та є об’єктом оподаткування екологічним податком.
Кодекс не передбачає виникнення податкових зобов’язань з екологічного податку ДСД і, зважаючи на обставини виникнення забруднюючих речовин у результаті використання джерела викидів, що перебуває у спільній частковій власності, податкові зобов’язання з екологічного податку виникатимуть у кожного із учасників ДСД пропорційно розміру його частки, визначеній таким договором.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
