Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомляє, що є контролюючою особою іноземної компанії, яка зареєстрована за законодавством Об’єднаних Арабських Еміратів. У березні 2023 року контролююча іноземна компанія отримала від іншого нерезидента позику для поповнення обігових коштів для ведення господарської діяльності. Після настання строку повернення позики сторони домовились та склали договір про прощення боргу. Вся сума прощеної позики включена в дохід контролюючої іноземної компанії у 2023 році, як списання кредиторської заборгованості.
Враховуючи зазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1. Підтвердити, що дохід від списання кредиторської заборгованості за отримані раніше позики вважаються активними доходами контролюючої іноземної компанії.
2. Підтвердити, що дохід від списання кредиторської заборгованості в розумінні вимог, встановлених пунктом 392.4 статті 392 Кодексу, не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу контрольованої особи у звіті про контролюючі іноземні компанії за 2023 рік.
Щодо першого та другого питань
Контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України (підпункт 392.1.1 пункту 392.1 статті 392 розділу І Кодексу).
Пунктом 392.2 статті 392 розділу І Кодексу визначено особливості оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії. Так, об’єктом оподаткування для податку на доходи фізичних осіб (податку на прибуток підприємств) контролюючої особи є частина скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії, пропорційна частці, якою володіє або яку контролює така фізична (юридична) особа на останній день відповідного звітного періоду, щодо якого розраховується скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії, що обчислюється відповідно до правил, визначених цією статтею.
При цьому норми статті 392 розділу І Кодексу передбачають перелік умов, у разі дотримання яких, скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не включається до бази оподаткування контролюючої особи.
Так, підпунктом 392.4.1 пункту 392.4 статті 392 розділу І Кодексу визначено, що скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:
а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) контрольованої іноземної компанії є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та
б) виконується будь-яка з таких умов, зокрема:
частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел.
У разі якщо частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел, для цілей застосування цієї статті такі доходи визнаються активними, за умови що контрольована іноземна компанія:
фактично виконує суттєві функції, несе ризики та використовує активи в операціях, що призводять до отримання відповідних активних доходів;
має необхідні ресурси для виконання зазначених функцій, управління ризиками та використання активів (кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал тощо).
Згідно з підпунктом 392.4.3 пункту 392.4 статті 392 розділу I Кодексу у разі якщо прибуток контрольованої іноземної компанії звільняється від оподаткування відповідно до положень цього пункту, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до положень підпункту 392.3.2 пункту 392.3 статті 392 розділу I Кодексу.
Отже, звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії можливе при дотриманні вимог, визначених пунктом 392.4 статті 392 Кодексу.
При цьому у разі звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до вимог, визначених пунктом 392.4 статті 392 Кодексу, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії.
Якщо фізична особа – резидент України є власником частки іноземної юридичної особи, яка зареєстрована в юрисдикції – Об’єднані Арабські Емірати, з якою Урядом України укладено Угоду про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (дата набуття чинності – 09.03.2004) та частка пасивних доходів такої компанії становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел, то скоригований прибуток цієї компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу контролюючої особи.
Разом з тим підпунктом 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що пасивні доходи – це доходи, отримані у вигляді, зокрема:
процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інших процентів (у тому числі дисконтних доходів);
доходу, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи відповідно до закону;
відсотків (дисконту), отриманих власником облігації від їх емітента відповідно до закону;
інвестиційного прибутку, включаючи прибуток від операцій з державними цінними паперами та з борговими зобов’язаннями Національного банку України з урахуванням курсової різниці;
роялті;
дивідендів;
страхових виплат і відшкодувань.
Дохід отриманий контрольованою іноземною компанією від списання кредиторської заборгованості за раніше отриманими позиками відсутній в переліку доходів, які підпадають під пасивні доходи.
Водночас, Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі – МСФЗ) – це Стандарти та Тлумачення, видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Вони охоплюють: а) Міжнародні стандарти фінансової звітності; б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; в) Тлумачення КТМФЗ та г) Тлумачення ПКТ.
Пунктом 5 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» (далі – МСБО 8) визначено, що облікова політика – це конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб’єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності.
Пункт 13 МСБО 8 передбачає , що суб’єкт господарювання має обирати та застосовувати свої облікові політики послідовно для подібних операцій, інших подій та умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорій статей, для яких різні політики можуть бути доречним. Якщо МСФЗ вимагає або дозволяє таке визначення категорій, слід обирати прийнятну облікову політику та послідовно застосовувати її до кожної категорії.
Таким чином, іноземна юридична особа обирає в межах, передбачених стандартами або іншими нормативними документами, певні методи, методики, способи оцінки, форми організації обліку тощо, які використовуються такою особою задля ведення обліку та складання фінансової звітності.
При цьому Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 18 «Дохід», який є складовою Міжнародного стандарту фінансової звітності, розкриває поняття «дохід» як збільшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді надходження або збільшення корисності активів чи зменшення зобов’язань, що веде до збільшення власного капіталу, крім випадків, пов’язаних із внесками учасників власного капіталу. Дохід включає як дохід від звичайної діяльності, так і прибуток від інших операцій. Дохід від звичайної діяльності є доходом, який виникає в ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання і позначається різними назвами, а саме: продаж, гонорари, відсотки, дивіденди та роялті. Метою цього Стандарту є визначення облікового підходу до доходу, який виникає в результаті певних типів операцій та подій. Дохід визнається коли існує надходження до суб’єкта господарювання економічних вигід і ці вигоди можна достовірно оцінити.
З огляду на зазначене, суб’єкт господарювання самостійно визначає свою облікову політику, в якій зазначає, які доходи вважаються активними та пасивними.
Водночас, варто зазначити, що кожен конкретний випадок практичного застосування положень Кодексу здійснюється на підставі аналізу деталізованої інформації та її документального підтвердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
