Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування доходів нерезидента при сплаті відсотків за кредит та тіла кредиту, у разі здійснення відступлення права вимоги кредитором та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Відповідно до наданої у зверненні інформації, заявник має укладений кредитний договір від 28.08.2012 із резидентом Республіки Кіпр для поповнення оборотних коштів. Кредитним договором було встановлено процентну ставку у розмірі 11 % річних. Товариство нарахувало проценти на основну суму в бухгалтерському та податковому обліку за кредитним договором відповідно до його умов. При виплаті процентів було утримано податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, враховуючи положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.
У липні 2022 року кредитор повідомив товариство про те, що кредитні ризики, пов’язані із воєнним станом в Україні, та валютні обмеження на перерахування основної суми та процентів унеможливлюють швидке отримання коштів за кредитним договором та суттєво погіршують фінансовий стан кредитора. Кредитор-резидент Республіки Кіпр (первісний кредитор) здійснив відступлення права вимоги за винагороду іншому нерезиденту, країна резиденції якого Угорська Республіка (другий кредитор), шляхом укладання договору цесії 1.
Другий кредитор в подальшому прийняв рішення відступити права вимоги за кредитним договором також за винагороду (договір цесії 2) іншій особі – фінансовій компанії – резиденту України (третій кредитор).
Товариство-боржник не сплачувало податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України щодо процентів та основної суми під час відступлення прав вимог від первісного кредитора до другого кредитора, від другого кредитора до третього кредитора, а також під час виплати заборгованості (основної суми та суми процентів) на адресу третього кредитора.
Платник просить надати роз’яснення щодо застосування податку на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України та підтвердити наступне:
1. Товариство не мало обов’язку по сплаті податку на доходи нерезидентів відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу щодо процентів та основної суми за договорами цесії 1 та цесії 2. Підстава – Товариство не здійснювало будь-яку виплату доходу на адресу нерезидентів – первісного та другого кредиторів.
2. Товариство не мало та не має обов’язку по сплаті податку на доходи нерезидентів відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу щодо процентів та основної суми, права вимоги на які третій кредитор придбав за договорами цесії 2 та погашення яких здійснюється товариством на рахунки третього кредитора – резидента України.
Відповідно до п.п. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відступлення права вимоги – операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Частиною першою ст. 511 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно п.п. 1 частини першої ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (частина перша ст. 521 ЦКУ).
Статтею 513 встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦКУ).
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).
Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Таким чином, дохід, який виплачується нерезиденту як проценти за кредит, наданий нерезидентом, оподатковується відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
Сплата тіла кредиту на користь нерезидента, не є об’єктом оподаткування податком на доходи нерезидента відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Щодо питань 1-2
Відповідно до п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
При цьому, п.п. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
Проценти за кредит, наданий нерезидентом, оподатковується відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу під час виплати такому нерезиденту, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.
Отже, у разі якщо проценти за наданий кредит нерезиденту нараховувалися, але не були виплачені, то податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України з таких нарахованих доходів не сплачується резидентом – боржником, в тому числі у разі відступлення кредиторами –нерезидентами прав вимоги за таким кредитом.
Одночасно повідомляємо, що у разі переуступки (відступлення) права вимоги боргу новому кредитору – резиденту України, основна сума боргу та проценти, які будуть сплачені резидентом-боржником такому кредитору не підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
