Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків є громадянином України, а також резидентом України та платником податку на доходи фізичних осіб для цілей оподаткування в Україні.
Платник податків володіє дійсним правом грошової вимоги до третьої особи, яке придбав за ціною, що була нижчою за номінальний розмір зобов’язання боржника перед первісним кредитором.
3 часом фінансове становище боржника покращилось та наразі наявні ознаки спроможності боржника сплатити заборгованість за грошовим зобов’язанням у повному розмірі, що дорівнює номінальному розміру заборгованості.
Платник податків планує створити українську юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю та зробити внесок (вклад) до статутного капіталу компанії у вигляді права грошової вимоги у розмірі, що становить номінальний розмір заборгованості боржника за таким правом грошової вимоги, в обмін на корпоративні права компанії.
Розмір статутного капіталу компанії та, відповідно, вартість емітованих корпоративних прав компанії, буде дорівнювати розміру вкладу, що буде вказано, підтверджено та задокументовано у рішенні власника (чи протоколі зборів) компанії.
Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб згідно з п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та військовим збором згідно з п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу вклад платника податків у разі внесення ним цього вкладу до статутного капіталу компанії у вигляді права грошової вимоги та у розмірі, що дорівнює номінальному розміру заборгованості за грошовою вимогою, в обмін на корпоративні права, емітовані компанією?
2. Чи звільнений платник податків від обов’язку подати податкову декларацію про майновий стан і доходи (надалі – декларація) відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу стосовно свого вкладу до статутного капіталу компанії та у разі звітування про таку операцію податковим агентом шляхом подачі компанією форми 4ДФ? Якщо податкові органи вважають обов’язковим подачу декларації, то яким чином платник податків має відобразити у декларації (Додатку Ф 1 (інвестиційний прибуток)) звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб вкладу до статутного капіталу компанії згідно з п.п. 165.1.44. п. 165.1 ст. 165 Кодексу?
3. Яка вартість корпоративних прав компанії, що будуть придбані платником податків в обмін на його вклад до статутного капіталу компанії, та якими документами має бути підтверджена така вартість корпоративних прав компанії для цілей п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?
Щодо першого – третього питань
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).
Згідно зі ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ст. 21 Закону № 2275).
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 майном, яке може оцінюватися, вважаються об’єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід’ємні частини), об’єкти незавершеного будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. При цьому оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону № 2658, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.
Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема, з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Згідно з п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Водночас згідно з п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.
Пунктом 176.1 ст. 176 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.
Підпунктом «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу встановлено обов’язок платника податків подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами розділу IV Кодексу таке подання є обов’язковим.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу, відповідно до п. 179.2 якої обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від податкових агентів, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.
Також слід зазначити, що ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.
Таким чином, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу, а отже сума такого внеску не включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, у разі якщо Вами було здійснено лише майновий внесок безпосередньо до статутного капіталу юридичної особи – резидента, то обов’язку щодо подання податкової декларації у Вас не виникає за умови відсутності інших підстав для її подання.
Водночас фізична особа, яка протягом звітного року продає інвестиційний актив (корпоративні права) та отримує інвестиційний прибуток, повинна включити суму такого прибутку до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію у встановленому порядку.
При цьому об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати (вартість внеску до статутного капіталу товариства), пов’язані з придбанням зазначеного корпоративного права. Документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна як вкладу до статутного капіталу юридичної особи, зокрема, договір, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону № 996, звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.
Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
