Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду і в межах компетенції повідомляє.
Підприємством отримані судові рішення стосовно стягнення з на користь фізичних осіб – працівників підприємства (в т.ч. колишніх працівників) виплат середнього заробітку за вимушений прогул, за затримку розрахунку при звільненні, одноразової допомоги при виході на пенсію згідно колективного договору, компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням строку їх виплати, відшкодування судового збору, відшкодування витрат на правничу допомогу.
При цьому в результативній частині судових рішень вказана лише сума стягнення, без зазначення чи потрібно з неї утримувати відповідні податки.
Виконавчою службою, при примусовому виконанні рішень суду стосовно присуджених виплат, вказані виплати здійснені без урахування обов’язкових платежів, передбачених законом, а саме без утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Яким чином підприємство повинно виконати функцію податкового агента у разі, якщо у судових рішеннях щодо трудових спорів, суд зазначає лише суму стягнення, без зазначення утримання податків?
2. Яким чином підприємство повинно виконати функцію податкового агента у разі, якщо відповідно до судових рішень, виконавча служба перерахувала зазначену суму, присуджену працівникам без утримання податків i зборів?
3. За рахунок яких джерел у таких випадках підприємство має перерахувати належні суми податку на доходи фізичних oci6 та військового збору до відповідник бюджетів?
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.
Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається:
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно із розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).
Крім того, доходи, визначені у ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому згідно з п. 18.2 ст. 18 Кодексу податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Враховуючи викладене, дохід у вигляді виплат, наведених у вашому зверненні, нараховані на підставі рішення суду звільненому працівнику, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку платника податків як інший дохід та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому дохід у вигляді відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи) та правничої допомоги включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.
Зауважуємо, що обов’язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника), незалежного від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу.
Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
