Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків зазначив, що Фонд співпрацює з волонтерами (з якими заключені договори). При цьому волонтери в діяльності для перевезення вантажу використовують свої особисті авто.
Таким чином платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи потрібно заключати нотаріально засвідчені договори оренди чи нотаріальні договори позички на безоплатне користування цих авто між волонтерами – власниками авто та Фондом.
2. Фонд заправляє паливом на авто – заправочних станціях за свій рахунок особисті авто волонтерів. Чи потрібен облік та списання палива у вигляді ведення шляхових листів, наказів і т.д.?
3. Чи є паливо для особистих авто волонтерів, яке заправляє для них Фондом додатковим благом і чи обкладається воно податком на доходи фізичних осіб, військовим збором, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), тощо?
4. Чи можна трактувати заправку паливом особистих авто волонтерів за рахунок Фонду як витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу), які не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування?
5. Чи потрібно Фонду реєструватися платником акцизного податку?
6. Чи може Фонд зі свого банківського рахунку перераховувати кошти на особисті карти волонтерів на поточні потреби?
Адже згідно частини першої ст. 11 Закону України від 19 квітня 2011 року № 3236-VI «Про волонтерську діяльність» (далі – Закон № 3236) витрати, наприклад, на харчування не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування.
7. В яких граничних сумах, наприклад, в місяць чи в рік Фонд зі свого банківського рахунку може перераховувати кошти на особисті карти волонтерів на поточні потреби?
8. Чи потрібно Фонду брати копії паспортів та ідентифікаційних кодів у фізичних осіб, яким надана допомога?
9. У разі придбання імпортної гуманітарної допомоги, у який строк повинен відбутися валютний платіж для дотримання ЗЕД законодавства?
10. У разі придбання імпортних медикаментів, чи потрібні додаткові дозволи від державних органів (які дозволи та від яких органів)?
11. Якими первинними документами (прошу навести приклад) повинен вестися облік приходу гуманітарної допомоги або послуг (прибуткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, митна декларація гтд, cmr)?
12. Якими первинними документами (прошу навести приклад) повинен вестися облік видатку гуманітарної допомоги або послуг (видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт)?
Відносини, пов’язані з провадженням волонтерської діяльності в Україні, регулюються Законом № 3236, відповідно до частини першої ст. 7 волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 3236 волонтерська діяльність – це добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги.
Волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності.
Напрями, за якими здійснюється волонтерська діяльність, визначено частиною третьою ст. 1 Закону № 3236.
Залучати волонтерів до своєї діяльності можуть організації та установи, які є неприбутковими, та внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) (частина перша ст. 5 Закону № 3236).
Частиною другою ст. 5 Закону № 3236 визначено, що організації та установи, що залучають до своєї діяльності волонтерів, мають право, зокрема:
провадити діяльність із укладенням договору про провадження волонтерської діяльності з волонтером або без такого договору у порядку, визначеному цим Законом;
отримувати кошти та інше майно для здійснення волонтерської діяльності;
самостійно визначати напрями здійснення волонтерської діяльності;
відшкодовувати волонтерам витрати, пов'язані з наданням ними волонтерської допомоги, передбачені ст. 11 Закону № 3236;
страхувати життя і здоров'я волонтерів на період провадження ними волонтерської діяльності.
Щодо першого, другого, шостого та сьомого питань
Згідно з даними інформаційних систем ДПС Фонд внесено до Реєстру з присвоєнням коду ознаки неприбутковості 0036 (благодійні організації).
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей абзацу третього п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру.
Як встановлено п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Разом з цим зауважуємо, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.
Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 5 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації», зі змінами (далі – Закон № 5073), що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.
Цілі та сфери, види благодійної діяльності встановлено відповідно ст. 3 та ст. 5 Закону № 5073.
Установчі документи благодійної організації повинні містити, зокрема, цілі та сфери благодійної діяльності, джерела активів (доходів), порядок контролю і звітності благодійної організації (п. 2 та п. 6 частини другої ст. 14 Закону № 5073).
Засади діяльності благодійних організацій встановлено ст. 11 Закону № 5073.
Відповідно до частин першої та другої ст. 16 Закону № 5073 благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами.
Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності.
Розмір адміністративних витрат благодійної організації, як передбачено частиною третьою ст. 16 Закону № 5073, не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.
Зауважимо, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996).
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону № 996).
Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, встановлені частиною другою ст. 9 Закону № 996.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону № 996).
Отже, для благодійної організації у статусі неприбуткової організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів, здійснення витрат, що пов’язані із таким залученням, у тому числі витрат з використання орендованих транспортних засобів за наявності, має відбуватися у межах власної статутної діяльності з дотриманням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу, Закону № 5073 та Закону № 3236.
При цьому благодійна організація може відшкодовувати волонтерам на їх банківські рахунки витрати, пов’язані з наданням волонтерської допомоги та підтверджені документами, виключно в межах витрат, встановлених ст. 11 Закону № 3236.
Разом з цим витрати на пальне для автомобілів, то такі документально підтверджені витрати мають бути здійснені виключно для обслуговування власних або орендованих транспортних засобів благодійної організації для їх використання при здійсненні статутної діяльності такої організації.
Щодо класифікації витрат благодійної організації, у тому числі визначення складу адміністративних витрат для обрахунку встановленого обмеження у 20 відсотків, то зазначені питання стосуються бухгалтерського обліку і належать до компетенції Міністерства фінансів України.
У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Щодо третього та четвертого питань
Волонтери надають волонтерську допомогу на базі організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, на підставі договору про провадження волонтерської діяльності, укладеного з такою організацією чи установою, або без такого договору.
Волонтери можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально, при цьому вони зобов’язані повідомляти отримувачів волонтерської допомоги про те, що вони не співпрацюють з організаціями та установами, що залучають до своєї діяльності волонтерів. Волонтери не можуть надавати волонтерську допомогу індивідуально за напрямами, визначеними абзацами сьомим і восьмим частини третьої ст. 1 Закону № 3236.
Відповідно до ст. 11 Закону № 3236 волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами:
витрати на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
витрати на отримання візи;
витрати на харчування, коли волонтерська діяльність триває більше 4 годин на добу;
витрати на проживання у разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше 8 годин;
витрати на поштові та телефонні послуги, пов'язані із здійсненням волонтерської діяльності;
витрати на проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов'язаних з наданням волонтерської допомоги.
При цьому відшкодування витрат, визначених частиною першою ст. 11 Закону № 3236, може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів – у разі укладення з ними договору про надання волонтерської допомоги, міжнародних програм, або установи, організації, з якою волонтер уклав договір про провадження волонтерської діяльності, а також за рахунок інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.
Відшкодування витрат, визначених частиною першою ст. 11 Закону № 3236, не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним внеском (частина друга ст. 11 Закону № 3236).
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регламентуються Кодексом, відповідно до п. 7.3 ст. 7 якого будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Також п. 5.2 ст. 5 Кодексу передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема відшкодування неприбутковою організацією особі – волонтеру, з якою укладено договір про провадження волонтерської діяльності, документально підтверджених витрат, пов'язаних з наданням волонтерської допомоги, у розмірі та відповідно до переліку, що передбачені ст. 11 Закону № 3236 (п.п. 165.1.65 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу, та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Разом з тим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді зокрема:
вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 о Кодексу (п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу) (п.п. 14.1.47 п.14.1 ст. 14 Кодексу).
Крім того, зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Враховуючи вищевикладене, у разі якщо Фондом здійснюється заправка власних авто волонтерів, які не перебувають в оренді такої благодійної організації, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків (волонтера) як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).
Згідно з частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
Разом з тим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до п. 11 розділу I якого сума компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту, не є базою нарахування єдиного внеску.
Отже, не є базою нарахування єдиного внеску сума компенсації фізичній особі (волонтеру) за використання ним власного транспортного засобу для потреб виробництва.
Щодо п’ятого питання
Згідно із п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Згідно із п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть, зокрема реалізацію пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.
У листі зазначено, що заправлення пальним особистих авто волонтерів здійснюється на автозаправних станціях за рахунок Фонду.
Отже, обов’язковій реєстрації як платник акцизного податку підлягає особа, яка здійснює реалізацію (фізичну передачу (відпуск, відвантаження)) пального, зокрема, заправлення пальним транспортних засобів.
Щодо восьмого питання
Відповідно до п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.
При цьому благодійник – це дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 5073).
Відповідно до п.п. «в» п.п. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав внаслідок збройної агресії Російської Федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.
Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.
Порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою невключення до оподатковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим згідно з п. 26 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, починаючи з дати введення в Україні воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», до його припинення або скасування положення п.п. «в» п.п. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 Кодексу застосовуються з урахуванням такої особливості: до прийняття Кабінетом Міністрів України порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою не включення до оподатковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги.
Враховуючи викладене, благодійна допомога (цільової або нецільової благодійної допомоги), яка надається благодійниками, на користь фізичних осіб, зазначених у п.п. «в» п.п. 170.7.2 п. 170.7 ст. 170 Кодексу, звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за умови, що такі особи підтверджують свій статус. При цьому благодійник самостійно визначає статус зазначених осіб.
Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування доходів фізичних осіб можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Щодо дев’ятого питання
Розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів регулюються як загальним законодавством, так і спеціальним валютним законодавством, яке е пріоритетним по відношенню до загального, і до якого належить Закон України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473).
Так, відповідно до частини першої ст. 13 Закону № 2473 Національний банк України (далі — НБУ) має право встановлювати:
граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України;
мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною третьою ст. 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Водночас частиною п'ятою ст. 13 Закону № 2473 визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із ст. 13 Закону № 2473, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотків суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості.
У зв'язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану в Україні Правлінням НБУ прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі — Постанова № 18), в п. 142 якої встановлено, що з 05 квітня 2022 року граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів.
При цьому п. 2 Постанови № 18 визначено, що протягом дії воєнного стану інші нормативно-правові акти НБУ діють у частині, що не суперечать цій постанові.
Слід зазначити, що граничні строки розрахунків, визначені в п. 142 Постанови № 18:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквівaленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію легaлізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених НБУ за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Порядок здійснення банками валютного нагляду за дотриманням клієнтами – резидентами установлених НБУ граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено в Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженій постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).
Також п.п. 3 п. 147 Постанови № 18 визначено, що банк, крім підстав, передбачених в Інструкції № 7, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту продукції, яка ввозиться в Україну як гуманітарна допомога, на підставі одного з таких пакетів документів/документів (оригінaлів або їх копій), що підтверджують починаючи з 01 грудня 2023 року пропуск гуманітарної допомоги через митний кордон України в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2023 року № 953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану», яким може бути декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою. Датою завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з імпорту продукції, яка ввозиться (надходить) в Україну як гуманітарна допомога, є дата митного оформлення товарів, що визнаються гуманітарною допомогою.
Порушення резидентами законодавчо встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів тягне за собою відповідальність, передбачену частиною п'ятою ст. 13 Закону № 2473.
Щодо десятого – дванадцятого питань
Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначає Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну допомогу» зі змінами (далі – Закон № 1192).
Згідно з п. 2 ст. 1 Закону № 1192 гуманітарна допомога – цільова адресна безоплатна допомога у грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з мотивів гуманності отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують допомоги у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, скрутним фінансовим становищем, введенням воєнного або надзвичайного стану, виникненням надзвичайної ситуації або тяжкою хворобою конкретної фізичної особи, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Облік і контроль за отриманням та цільовим використанням гуманітарної допомоги регламентується ст. 11 Закону № 1192.
До спеціально уповноважених державних органів із питань гуманітарної допомоги згідно зі ст. 4 Закону № 1192 належить, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення.
Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціального захисту населення (абзац перший п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423 зі змінами).
Для цілей податкового обліку доходи, одержані неприбутковими організаціями, відображаються у рядках 1.1 – 1.11 частини І Звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт), форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за № 932/29062, у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469, а суми видатків (витрат) – у рядках 2.1 – 2.6 частини І Звіту. Форма Звіту передбачає заповнення лише тих показників, які відображають особливості діяльності неприбуткової організації залежно від закону, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації. Формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті здійснюється за правилами бухгалтерського обліку на підставі відповідних первинних документів.
Зокрема, такі доходи як надходження у вигляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числі благодійної та гуманітарної допомоги, відображаються відповідно у рядках 1.6, 1.6.1, 1.6.2 ГД частини І Звіту.
Видатки (витрати) неприбуткової організації у вигляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, милосердя тощо, у тому числі, зокрема, благодійна допомога та гуманітарна допомога, відображаються відповідно у рядках 2.4, 2.4.1, 2.4.2 ГД частини І Звіту.
Інформація щодо операцій з гуманітарною допомогою відображається у додатку ГД до рядків 1.6.2 ГД, 2.4.2 ГД та 3.1 ГД Звіту (далі – Додаток ГД до Звіту).
Додаток ГД до Звіту подають неприбуткові організації, що є як отримувачами, так і набувачами гуманітарної допомоги.
При цьому зазначаємо, що бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звітність, як встановлено частиною четвертою ст. 11 Закону № 1192, здійснюються отримувачами гуманітарної допомоги та набувачами гуманітарної допомоги (юридичними особами) у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гуманітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим призначенням.
Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, Міністерство охорони здоров'я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Тож питання обліку операцій з гуманітарною допомогою та їх документального оформлення належать до компетенції Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України та Міністерства охорони здоров'я України.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
________________________________________________________________________________________________________________________
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
