Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Товариством зі страховою компанією укладено договір добровільного медичного страхування працівників. Термін дії договору один рік.
За умовами такого договору при настанні страхового випадку страхові виплати здійснюються як на користь медичного закладу, куди звернулася застрахована особа, так і шляхом відшкодування застрахованій особі у разі надання документів, що підтверджують понесені витрати.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Враховуючи вищезазначені умови договору щодо виплати страхових внесків при настанні страхового випадку, як на користь медичного закладу, так і в якості відшкодування понесених витрат на користь застрахованої особи, чи являється такий договір страхування договором добровільного медичного страхування в розумінні п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
2. За умови, що під час сплати страхового платежу не відомо, чи будуть виникати випадки здійснення страхових виплат шляхом відшкодування застрахованій особі понесених при настанні страхового випадку витрат (але в договорі буде присутня норма, яка дозволяє проводити відшкодування понесених витрат застрахованій особі), чи можна скористатися положеннями п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та не включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи (працівника) суму страхового внеску, який знаходиться в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику, в періоді сплати такого страхового платежу?
3. Якщо підприємство під час сплати страхового внеску скористалося положеннями п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та не утримало податок з доходів фізичної особи з доходу у вигляді страхового внеску, але протягом дії договору під час настання страхового випадку було здійснено страхову виплату шляхом відшкодування застрахованій особі понесених витрат, які подальші дії підприємства, що стосуються оподаткування господарської операції у вигляді сплати страхового внеску?
Щодо першого – третього питань
Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, зокрема, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (ст. 1 Закону № 1909).
Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону № 1909, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону № 1909).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Відповідно до п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 1 Закону № 1909).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст.164 Кодексу, зокрема:
сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються роботодавцем – резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст.167 Кодексу).
Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Таким чином, для застосування п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу договір добровільного медичного страхування повинен відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Тобто, якщо договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам товариства) при пред’явленні ними підтверджуючих документів із закладів охорони здоров’я, то такий договір не вважається договором добровільного медичного страхування, що підпадає під дію п.п. 14.1.521 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже пільга з податку на доходи фізичних осіб, яка передбачена п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, у такому випадку не застосовується.
Водночас суми страхових внесків, сплачених юридичною особою (роботодавцем) за договорами іншими, ніж договір добровільного медичного страхування працівника, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується на загальних підставах.
Юридична особа у разі виникнення доходу у фізичної особи зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.
Відповідно до п.п. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Таким чином, у разі якщо підприємство під час сплати страхового внеску скористалося положеннями п.п. «в» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та не утримало податок з доходів фізичної особи з доходу у вигляді страхового внеску, але протягом дії договору під час настання страхового випадку було здійснено страхову виплату шляхом відшкодування застрахованій особі понесених витрат, то юридична особа як роботодавець (страхувальник) має право провести перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку (військового збору) за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
