Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, роботодавець є податковим агентом при виплаті оподатковуваного доходу у вигляді додаткового блага працівникам банку, але такий дохід не було включено до бази оподаткування та до загального оподатковуваного доходу працівника до його звільнення, податки не було утримано з працівника під час виплати. Наразі працівник звільнився.
Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Хто повинен сплатити податки з доходів у вигляді додаткового блага не утримані з працівника, який наразі вже є звільненим, – роботодавець чи сам колишній працівник?
2. Чи можуть бути стягнуті з колишнього працівника суми недоплати (не утриманого роботодавцем податку)?
3. Чи є та в якому розмірі ризик застосування до роботодавця штрафних санкцій при неутриманні податків з колишнього працівника?
Щодо першого – третього питання
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) (п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 1,5 відсотка, визначену в п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Перерахунок податку, перерахунок та обмеження податкової соціальної пільги визначений п. 169.4 ст. 169 Кодексу.
Відповідно до п.п. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Кодексу роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
а) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Кодексу;
в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
Підпунктом 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу передбачено, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.
Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.
Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником (п.п. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 Кодексу).
При цьому відповідно до п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов’язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов’язковим.
Разом з тим особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані:
своєчасно та повністю нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, військовий збір з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Кодексу);
нести відповідальність у випадках, визначених Кодексом (п.п. «ґ» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Відповідно до п. 1251.1 ст. 1251 Кодексу ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 1251.2 ст. 1251 Кодексу).
Діяння, передбачені п. 1251.2 ст. 1251 Кодексу, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 1251.3 ст. 1251 Кодексу).
Відповідно до п. 1251.4 ст. 1251 Кодексу діяння, передбачені п. 1251.2 ст. 1251 Кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
При цьому відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому, платник податку отримувач таких доходів, звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV Кодексу.
Крім того, відповідно до ст. 1634 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року N 8073-X, неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такі ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи викладене, оскільки банком як податковим агентом при виплаті фізичній особі доходу у вигляді додаткового блага не було дотримано вимоги ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу в частині нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то банк несе відповідальність, передбачену п. 1251.1 ст. 1251 Кодексу, тобто положення абзацу другого п.п. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 Кодексу у даному випадку не застосовуються.
При цьому слід зазначити, що норми абзацу другого п.п. 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 Кодексу застосовуються податковим агентом у випадку недоплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору. Тобто податок та збір були утримані податковим агентом під час нарахування та виплати доходу, але при проведенні остаточного перерахунку було виявлено недоплату до раніше утриманого податку і збору. І у такому випадку у разі відсутності доходу фізичної особи, яка звільняється, з якого податковий агент міг би стягнути суму недоплати, така особа включає до складу податкового зобов’язання за наслідками звітного податкового року непогашену частину такої недоплати та самостійно її сплачує до бюджету.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
