Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення …… щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що товариство згідно договорів позики (поворотної безвітсоткової фінансової допомоги) надало позику учаснику товариства строком на десять років.
Одноосібний учасник товариства заявляє про наміри щодо внесення до статутного капіталу додаткового вкладу у негрошовій формі, а саме у вигляді його кредиторської заборгованості до товариства за договором поворотної безвітсоткової фінансової допомоги.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Чи спричиняє операція з внесення одноосібним учасником товариства до статутного капіталу додаткового вкладу у розмірі кредитної заборгованості такого учасника перед таким товариством – позикодавцем, яка здійснюється у межах чинного законодавства, виникнення доходів такого учасника як фізичної особи?
Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Таким чином, термін «поворотна фінансова допомога», який використовується у податковому законодавстві відповідає поняттю безпроцентної позики грошових коштів, наведеному у ЦКУ.
Відповідно до статті 113 ЦКУ господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Згідно зі статтею 115 ЦКУ господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275) вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону № 2275 товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства (частина третя статті 13 Закону № 2275).
Таким чином, оскільки поворотна фінансова допомога є коштами, що підлягають поверненню, важливо зробити застереження, що вклад до статутного капіталу не може вноситися у формі надання учасником поворотної фінансової допомоги товариству. Так само не можуть бути внесені до статутного капіталу товариства кошти, які є поворотною фінансовою допомогою, отриманою учасником від такого товариства. Тобто відсутні законодавчі підставі для внесення до статутного капіталу товариства кредиторської заборгованості, яка виникла у засновника цього товариства у зв’язку з неповерненням товариству раніше наданої поворотної фінансової допомоги.
Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (підпункт 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
Разом з тим перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено пунктом 164.2 статті 164 ПКУ.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
