Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення Підприємства щодо віднесення до витрат непідтвердженого податкового кредиту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.
У своєму зверненні підприємство повідомило, що має суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними більше 3 років, і на які були складені податкові накладні з помилками або зовсім не складені податкові накладні постачальником.
Враховуючи вищезазначене, підприємство просить надати роз’яснення щодо можливості віднесення таких сум до інших витрат і які податкові наслідки при цьому виникають?
Відповідно до абзацу першого пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
При цьому положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування, що виникають за операціями по списанню сум податку на додану вартість на витрати за неотриманими/незареєстрованими податковими накладними. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формування фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).
Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
Таким чином, питання формування витрат в бухгалтерському обліку, в тому числі за операціями зі списання сум податку на додану вартість за неотриманими/незареєстрованими податковими накладними, належить до компетенції Міністерства фінансів України.
При цьому слід зазначити, що ст. 36 Кодексу встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
