Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку подання податкової звітності з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, на дату виникнення податкових зобов’язань за касовим методом податково обліку (у квітні 2024 року) Товариством складено зведену податкову накладну та зареєстровано її 17 травня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН). У подальшому (20 травня 2024 року) Товариством було виявлено, що така зведена податкова накладна містить помилку в ІПН покупця, в результаті чого було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до такої податкової накладної (далі – розрахунок коригування), яким виведено в нуль її показники. Згаданий розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН вчасно. Також Товариством складено нову зведену податкову накладну з правильним ІПН покупця та зареєстровано в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, передбаченого Кодексом.
Враховуючи зазначене Товариство просить надати роз’яснення: чи потрібно Товариству подавати уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок) у вказаному випадку?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені Кодексом.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку – продавець товарів / послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів / послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період.
Пунктом 192.1 статті 192 Кодексу передбачено, зокрема, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів / послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, зі змінами (далі – Порядок № 21), до податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.
Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункту 6 розділу ІІІ Порядку № 21).
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
У разі якщо Товариством у податковій декларації з ПДВ задекларовано суму податкового зобов’язання за відповідною операцією з постачання товарів / послуг, яка відповідає даним бухгалтерського та податкового обліку платника, коригування даних за такою операцією в іншому звітному (податковому) періоді, яке не призвело до зміни такої суми податкового зобов’язання, не є підставою для відображення даних такого коригування в іншому звітному (податковому) періоді у податковій декларації з ПДВ чи уточнюючому розрахунку.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).
