Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо реєстрації постійного представництва Компанії платником податку на додану вартість в Україні повідомляє.
Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.
У зверненні заявник запитує чи є постійне представництво Компанії, яке не є відокремленим підрозділом, особою для цілей реєстрації платником ПДВ та чи підлягає таке постійне представництво реєстрації платником ПДВ на підставі заяви, яка подається Компанією як нерезидентом – платником податку на прибуток, що здійснює діяльність через постійне представництво?
Відповідно до зазначеної у зверненні інформації Компанія планує здійснювати господарську діяльність з нагляду за монтажем обладнання за місцезнаходженням виробничих потужностей замовника.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Термін «відокремлені підрозділи» застосовується у Кодексі у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) (підпункт 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). Відповідно до частини 2 статті 95 ЦКУ представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – Закон про ЗЕД) іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію представництв іноземних компаній здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.
Згідно з підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає, зокрема будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов'язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців (підпункт «а» підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Загальними засадами встановлення податків і зборів визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначається, хто є його платником (підпункт 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Кодексу).
Відповідно до статті 15 Кодексу платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України (підпункт 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).
Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами (пункт 63.6 статті 63 Кодексу).
Отже, виходячи із зазначеного, для цілей Кодексу відокремлений підрозділ нерезидента визначається окремим платником податків. Іноземна компанія та її відокремлений підрозділ можуть бути платниками різних видів податків.
Взяття на облік нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому пунктом 64.5 статті 64 Кодексу. Нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України "Про платіжні послуги", або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.
Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами Кодексу (пункт 63.8 статті 63 Кодексу).
Згідно із статтею 180 Кодексу для цілей оподаткування платником ПДВ є особи, визначені у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу. До таких осіб зокрема відносяться:
постійні представництва;
інвестори (оператори) відповідно до угод про розподіл продукції;
особи-нерезиденти, які не мають постійного представництва та постачають на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, електронні послуги.
Отже, постійне представництво для цілей реєстрації його платником ПДВ слід розглядати як відокремлений підрозділ (представництво нерезидента). До того ж в більшості випадків здійснення господарської діяльності передбачає фактичне утворення на території України підрозділу нерезидента, наявність персоналу або представника іноземної компанії. Відповідно має місце представництво іноземного суб’єкта в Україні в розумінні названих норм ЦКУ, Закону про ЗЕД та таке представництво підлягає акредитації.
Статтями 181 та 182 Кодексу встановлені умови для реєстрації особи платником ПДВ в обов’язковому порядку та за добровільним рішенням.
Враховуючи норми пункту 181.1 статті 181 Кодексу, платником ПДВ в обов’язковому порядку реєструється особа, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ).
Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (пункт 182.1 статті 182 Кодексу).
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (пункт 183.1 статті 183 Кодексу).
Заява про реєстрацію особи як платника податку подається відповідно до пункту 183.7 статті 183 Кодексу до контролюючого органу засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Порядок реєстрації платників ПДВ визначений статтею 183 Кодексу та розділом ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення).
Для реєстрації платником ПДВ особа повинна перебувати на обліку в контролюючому органі як платник податків за основним місцем обліку. Постійні представництва мають бути включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як відокремлені підрозділи іноземних компаній.
При розгляді звернення встановлено, що Компанія перебуває на обліку в контролюючому органі та зареєстрована як платник податку на прибуток підприємств з підстави здійснення діяльності через своє постійне представництво. Таке постійне представництво не акредитоване (зареєстроване) на території України як відокремлений підрозділ, а відтак не є платником податків в розумінні статті 15 та статті 180 Кодексу. Під час своєї реєстрації Компанія надала відомості про таке своє постійне представництво шляхом повідомлення про об'єкти, через які провадиться діяльність.
Враховуючи викладене згідно з Кодексом та Положенням особою, що реєструється платником ПДВ є відокремлений підрозділ Компанії і відповідно для забезпечення реєстрації його платником ПДВ, Компанії необхідно зареєструвати на території України свій відокремлений підрозділ, відповідно до вимог чинного законодавства, забезпечити постановку його на облік в контролюючому органі та подання відокремленим підрозділом реєстраційної заяви платника ПДВ.
Інформуємо також, що з 03.09.2024 вводяться в дію норми Закону України від 14 липня 2023 року № 3257-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування діяльності відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави», згідно з якими зміняться процедури реєстрації відокремлених підрозділів іноземних компаній та положення норм законодавства, на які є посилання в цій індивідуальній податковій консультації.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
