Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як викладено у зверненні, Управління є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, та платником ПДВ. На балансі Управління обліковується насосна станція з підводними каналами та відвідними комунікаціями (далі – об’єкти інфраструктури меліоративних систем), призначенням якої є підкачування води для підвищення водозабезпеченості осушувально- зволожувальної системи. До Управління звернулася організація водокористувачів із заявою щодо безоплатної передачі їй об’єктів інфраструктури меліоративних систем, що перебувають у державній власності.
Враховуючи вищевикладене, Управління просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) щодо оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі об’єктів інфраструктури меліоративних систем в описаній у зверненні ситуації;
2) якщо такі операції оподатковуються ПДВ, то як визначається база оподаткування таких операцій?;
3) у випадку відсутності передбачених бюджетом коштів на сплату ПДВ чи можливе проведення операцій з безоплатної передачі після оформлення акту прийому-передачі?
Разом з тим, звернення не містить детального опису та обставин (умов) щодо безоплатної передачі об’єктів інфраструктури меліоративних систем.
У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо описаної у зверненні ситуації.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правовий статус організацій водокористувачів, порядок їх створення, діяльності та припинення, порядок та умови набуття ними прав на об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем, особливості експлуатації меліоративних мереж організацій водокористувачів, права та обов'язки членів організацій водокористувачів визначено Законом України від 17 лютого 2022 року № 2079- IX «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (далі – Закон № 2079).
Організація водокористувачів – неприбуткова юридична особа, створена власниками та/або користувачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення для забезпечення використання, експлуатації та технічного обслуговування об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем з метою надання послуг щодо гідротехнічної меліорації земельних ділянок на території обслуговування меліоративної мережі організації (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 2079).
Відповідно до статті 1 глави 1 розділу 1 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року № 213/95-ВР водокористування – використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); водокористувач – фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування.
Правила передачі у власність організації водокористувачів об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем визначено статтею 21 Закону № 2079.
Так, організація водокористувачів вправі безоплатно набути право власності на такі технологічно цілісні з точкою водовиділу об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем, що перебувають у державній власності, комунальній власності або є безхазяйними та які забезпечують (можуть забезпечувати у разі їх ремонту) подачу (забір), доставку та/або відведення води при здійсненні гідротехнічної меліорації земельних ділянок, включених до території обслуговування відповідної організації.
Рішення про передачу організаціям водокористувачів у власність об'єктів інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем приймається щодо:
1) об'єктів державної власності – центральним органом виконавчої влади,
що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними
об'єктами державної власності;
2) об'єктів комунальної власності та безхазяйних об'єктів – виконавчим
органом місцевого самоврядування, уповноваженим відповідною
сільською, селищною, міською радою, а якщо такий орган не визначено,
– відповідною сільською, селищною, міською, районною, обласною
радою.
Передача об'єктів державної власності у власність організацій водокористувачів належить до виключної компетенції центрального органу виконавчої влади, що здійснює відповідно до закону функції з управління відповідними об'єктами державної власності.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері гідротехнічної меліорації земель, утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає її голову.
Передача у власність організації водокористувачів об'єктів інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
При цьому постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт «в» підпункту 14.1.185, підпункт «в» підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1 – 3
Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.
Якщо об’єкти інфраструктури меліоративних систем передаються платником ПДВ на безоплатній основі у власність суб’єкта господарювання, який не перебуває в державній або комунальній власності, то такі операції є операціями з постачання таких об’єктів, які згідно зі статтею 185 розділу V ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ і підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ. База оподаткування таких операцій визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, дата виникнення податкових зобов’язань – згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).
