Головне управління ДПС у м. Києві (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення Товариства щодо податкових наслідків у разі отримання коштів у вигляді гранту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні та додатках до нього, Товариство згідно з Порядком надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 739 (далі – Порядок № 739) та відповідним наказом Міністерства економіки України отримало кошти у вигляді гранту на спеціально відкритий рахунок в банку.
Кошти, отримані у вигляді гранту, Товариство планує направити на придбання виробничих потужностей (станки, обладнання) для подальшого виробництва продукції та її реалізації в межах України.
З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
Чи є об’єктом оподаткування ПДВ сума, отримана у вигляді гранту?
Чи виникають податкові зобов’язання по нарахуванню ПДВ на дату отримання гранту та порядок складання за такою операцією податкової накладної?
Чи має право Товариство на податковий кредит, якщо частина коштів гранту була сплачена постачальникам обладнання?
У випадку, якщо податкові зобов’язання нараховуються, то чи виписується податкова накладна на всю суму гранту або на суму оплати за обладнання?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Грант – це фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі державою, юридичними, фізичними особами, у тому числі іноземними, та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, зокрема на оплату праці наукових (науково-педагогічних) працівників у рамках їх виконання, за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранту (пункт 5 статті 1 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» із змінами і доповненнями).
Порядком № 739 передбачено, що гранти надаються, зокрема, за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, для створення нових виробництв переробної промисловості або збільшення потужностей наявних виробництв переробної промисловості для покриття таких напрямів витрат, як:
придбання основних засобів виробництва (машини та обладнання), яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
доставка та введення в експлуатацію основних засобів виробництва (верстатів, технологічного обладнання), включаючи програмне забезпечення.
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V ПКУ.
Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.
Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ГУ ДПС у м. Києві повідомляє.
Щодо питань 1, 2 і 4
У ситуації, описаній у зверненні, кошти, що отримуються Товариством у вигляді гранту, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що безпосередньо постачаються Товариством, а отже при отриманні таких коштів податкових наслідків з ПДВ у Товариства не виникає, зокрема до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються, і, відповідно, податкова накладна не складається.
Щодо питання 3
Товариство має право включити до податкового кредиту суму ПДВ за операцією з придбання товарів/послуг, зазначену у відповідній податковій накладній, складеній та зареєстрованій в ЄРПН постачальником.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
