Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення об’єкта оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з передачі Футбольним Клубом іноземним клубам прав на використання спортсменів (футболістів) та реєстрацію їх як гравців клубів-нерезидентів та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як викладено в зверненні, професійні спортивні організації здійснюють реєстрацію спортсменів, які виступають за них на змаганнях в організаціях або лігах, які контролюють їхню діяльність. Реєстрація за окрему команду (клуб) дає останнім виключні права на використання цієї реєстрації при проведенні спортивних змагань протягом сезону чи більш тривалого періоду та унеможливлює виступ спортсмена за інші команди або клуби. Права на реєстрацію професійний футбольний клуб отримує шляхом придбання прав реєстрацій гравців на ринку трансферів, придбання прав на оренду та за іншими напрямами.
Після отримання права на використання гравця Футбольний Клуб проводить реєстрацію гравця у базі даних Української асоціації футболу (далі – УАФ) й укладає з спортсменом (футболістом) строковий трудовий договір на період 3- 5 років, який надає йому виключні права на використання спортсмена у професійній діяльності.
При здійсненні Футбольним Клубом господарської діяльності виникає необхідність переходу спортсменів (футболістів) із Футбольного Клубу до іноземних клубів для використання їх професійних здібностей. Зазначена операція визначається міжнародними спортивними організаціями як трансфер і здійснюється на підставі трансферних контрактів (угод) між клубами. Ці угоди визнаються Міжнародною федерацією футболу (далі – ФІФА), Союзом європейських футбольних асоціацій (далі – УЄФА) та УАФ. Підтвердженням правомірності операції з трансферу (передачі прав, переходу) футболіста є видача зі сторони УАФ трансферного листка (ліцензії) на адресу іноземної федерації (асоціації) клубу, до якого переходить футболіст.
Враховуючи значну вартість придбання або отримання прав (яку можна оцінити), можливість контролю за їх використанням, наявні обмеження для третіх сторін та ймовірність отримання майбутніх економічних вигод протягом строку дії контракту Футбольний Клуб визнає права на використання спортсменів та їх реєстрацію у складі нематеріальних активів.
З огляду на викладене, Футбольний Клуб просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання визначення об’єкта оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з передачі Футбольним Клубом іноземним клубам прав на використання спортсменів (футболістів) та їх реєстрацію як гравців клубів- нерезидентів та складання бухгалтерської та податкової звітності.
Відповідно до статті 38 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3808- XII «Про фізичну культуру і спорт» (далі – Закон № 3808) професійний спорт – комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних змагань та заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку.
Діяльність у професійному спорті спортсменів, тренерів та інших фахівців, яка полягає у підготовці та участі у спортивних змаганнях серед спортсменів-професіоналів і є основним джерелом їх доходів, провадиться відповідно до Закону № 3808, Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів, а також статутних та регламентних документів відповідних суб'єктів сфери фізичної культури і спорту та міжнародних спортивних організацій.
Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).
Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Згідно зі статтею 1 та частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який у свою чергу є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Пунктом 194.1 статті 194 Кодексу встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Кодексу, яка є основною.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачанням послуг визначена будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 Кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 Кодексу).
Таким чином, місцем постачання послуг щодо надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами; надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, відповідно до підпунктів «а» та «г» пункту 186.3 статті 186 Кодексу вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або у разі відсутності такого місця місце постійного чи переважного його проживання.
Враховуючи викладене, а також те, що в результаті переходу (трансферу, передачі прав) спортсменів (футболістів) з Футбольного клубу до іноземного клубу відбувається його реєстрація іноземною федерацією (асоціацією) як гравця такого клубу, місце постачання операції з переходу (трансферу, передачі прав на нематеріальні активи) спортсменів (футболістів) з Футбольного клубу до іноземних клубів на платній основі з метою використання їх професійних здібностей визначається за межами митної території України, а тому така операція не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
Водночас, регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
