Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до статті 199 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ФОП має намір здійснювати придбання (з ПДВ) тютюнових виробів та подальшу їх роздрібну реалізацію. Продаж тютюнових виробів буде здійснюватись виключно в прикасовій зоні магазину, тоді як продаж інших груп товарів здійснюватиметься на площах, не задіяних для продажу тютюнових виробів.
Враховуючи викладене, ФОП просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:
1) необхідності нарахування податкових зобов’язань згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ за придбаними товарами/послугами, які не пов’язані з придбанням та реалізацією тютюнових виробів (придбання стелажів / ремонт площ магазину, на яких не здійснюватиметься продаж тютюнових виробів; витрати на транспортні засоби, не пов’язані з придбанням і продажем тютюнових виробів; утримання і обслуговування складу, на якому не зберігатимуться тютюнові вироби);
2) можливих методів поділу обсягів придбання товарів/послуг між оподатковуваними та неоподатковуваними ПДВ операціями.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).
Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних
з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Пунктом 197.27 статті 197 ПКУ визначено, що від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання на митній території України тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, для яких встановлені максимальні роздрібні ціни, крім операцій:
з першого постачання таких товарів їх виробниками;
з першого постачання таких товарів суб'єктами господарювання, які пов'язані відносинами контролю з виробниками у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі – контрольовані суб’єкти господарювання). Перелік контрольованих суб’єктів господарювання затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі;
із ввезення таких товарів на митну територію України та їх першого постачання імпортером на митній території України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту отримувачем товарів/послуг, є податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних (далі – ЄРПН) (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).
Згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково − ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 ПКУ).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Податкові зобов'язання за правилами, визначеними пунктом 199.1 статті 199 ПКУ, платник податку зобов'язаний нараховувати за товарами/послугами, які придбаваються з ПДВ для використання (використовуються) частково в оподатковуваних, а частково – в неоподатковуваних ПДВ операціях.
Якщо придбані з ПДВ товари/послуги, зазначені у відповідній податковій накладній, призначаються для використання (використовуються) виключно в оподатковуваних ПДВ операціях, то податкові зобов’язання згідно з пунктом 199.1 статті 199 ПКУ за такими товарами/послугами не нараховуються.
При цьому у разі здійснення платником податку оподатковуваних та неоподатковуваних ПДВ операцій, використання придбаних з ПДВ товарів/послуг повністю в оподатковуваних ПДВ операціях має бути підтверджене належним чином складеними первинними (бухгалтерськими) документами.
Щодо питання 2
У разі, якщо платник податку здійснює оподатковувані та неоподатковувані ПДВ операції та використовує придбані з ПДВ товари/послуги одночасно в таких операціях, то за такими придбаними з ПДВ товарами/послугами платник податку зобов’язаний нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ у порядку, визначеному статтею 199 ПКУ.
Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних/неоподатковуваних операціях визначається у порядку, встановленому пунктом 199.2 статті 199 ПКУ.
Інших методів поділу обсягів товарів/послуг між оподатковуваними і неоподатковуваними ПДВ операціями нормами ПКУ не передбачено.
Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
