Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо необхідності реєстрації платником ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як викладено у зверненні, Товариство, яке є платником єдиного податку за ставкою 5 відс. доходу та не є платником ПДВ, займається комісійною торгівлею товарами для спорту. Обсяг наданих послуг комітентам за договорами комісії складає менше 1 млн грн, при цьому обсяг реалізації комісійного товару перевищує 1 млн грн.
Повідомляючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання визначення у зазначеному у зверненні випадку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Статтею 1011 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
При цьому згідно зі статтею 1013 ЦКУ комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Правові основи застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.
Згідно з пунктом 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV ПКУ суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на 4 групи платників єдиного податку. Зокрема, до третьої групи належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб'єкти господарювання будь- якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з пунктом 297.1 статті 297 глави 1 розділу XIV ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема з ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ (3 відсотки доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ), а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи).
Відповідно до пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відс. доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ;
2) 5 відс. доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Відповідно до пункту 189.4 статті 189 розділу V ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
Для цілей оподаткування ПДВ платниками ПДВ є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ.
До переліку осіб, які можуть бути зареєстровані платниками ПДВ, відноситься будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (абзац 2 пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ).
Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.
Згідно з пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.
Згідно з пунктами 183.1 і 183.2 статті 183 розділу V ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V ПКУ.
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).
До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, для цілей реєстрації платником ПДВ включається обсяг безпосередньо здійснених операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставками: 0 відс., 7 відс., 14 відс. та 20 відс., а також обсяг операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.
При цьому при обрахунку загального обсягу таких операцій не враховується обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.
У випадку застосування особою (у тому числі Товариством) спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, яка визначена для третьої групи платників єдиного податку із сплатою єдиного податку за ставкою 5 відс. доходу (у разі включення ПДВ до складу єдиного податку), перебування такої особи (у тому числі Товариства) у статусі платника ПДВ нормами ПКУ не передбачено.
Щодо визначення особою – комісіонером загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей обов’язкової реєстрації товариства як платника ПДВ ДПС повідомляє, що при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати визначення термінів «постачання товарів/послуг» (підпункт 14.1.185 та підпункт 14.1.191 пункту 14 статті 1 ПКУ) та приймати до уваги обсяги такого постачання протягом останніх 12 календарних місяців.
При здійсненні операцій у межах договору комісії під час такого обрахунку враховуються, зокрема, обсяги постачання товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії, а також сума комісійної винагороди, яку отримує комісіонер за надання комісійної послуги.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).
