Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного використання норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при виконанні Банком зобов’язань за договором, укладеним з Європейським банком реконструкції та розвитку (далі – ЄБРР) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Банком укладено договір з ЄБРР, згідно з умовами якого ЄБРР надає Банку зобов’язання з погашення частини заборгованості за кредитними договорами у разі несплати позичальниками- клієнтами Банку основної суми виданого Банком кредиту у встановлений строк, за що Банк повинен сплачувати на користь ЄБРР відповідну винагороду за розподіл ризику.
Також, умовами договору передбачена виплата ЄБРР позичальникам-клієнтам Банку (в тому числі фізичним особам-підприємцям (далі – ФОП) сум грошових коштів без вимоги їх повернення (далі – інвестиційне заохочення), які ЄБРР перераховує на транзитний рахунок Банку для подальшого перерахування на поточні рахунки позичальників (в тому числі ФОП).
З огляду на викладене, Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) чи є об’єктом оподаткування ПДВ винагорода за розподіл ризику, яка сплачуватиметься Банком на користь ЄБРР за договором?;
2) чи є Банк податковим агентом в частині утримання із суми інвестиційного заохочення, яка буде виплачуватися ФОП, податку на доходи фізичних осіб та військового збору з відповідним поданням Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Податковий розрахунок)?
Разом з тим, у зверненні не зазначено конкретні договірні умови, відповідно до яких здійснюються наведені операції. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Пунктом 44.1 статті 44 глави 3 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996)).
Статтею 3 розділу І ПКУ визначено, що однією із складових податкового законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування. При цьому, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
Угодою про заснування ЄБРР, до якої згідно з Указом Президента України від 14.07.1992 № 379 «Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку» приєдналася Україна, визначено, що ЄБРР є міжнародною фінансовою установою, яка користується статусом, привілеями та імунітетом на території країни-члена для виконання своїх функцій.
Договір між Урядом України та ЄБРР про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні (далі – Договір з ЄБРР) ратифікований Законом України від 04 червня 2008 року № 319-VI.
Відповідно до розділу 7.05 статті 7 Договору з ЄБРР послуги, які надаються ЄБРР в Україні, звільняються від ПДВ.
Щодо оподаткування податком на додану вартість (питання 1)
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Згідно з пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у підпунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ.
Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, зазначених у пунктах 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.
Підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з постачання послуг з надання гарантій, банківських поручительств.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
При цьому, послуги, які надаються ЄБРР на митній території України, звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до розділу 7.05 статті 7 Договору з ЄБРР.
Разом з цим ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, а тому, у разі необхідності, Банк має право повторно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, яке міститиме розширений опис та відповідні матеріали (у тому числі копії документів, договорів) щодо розглянутої ситуації.
Щодо оподаткування доходів фізичних осіб та військового збору (питання 2)
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV ПКУ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 291 розділу XIV ПКУ доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 розділу XIV ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 розділу XIV ПКУ).
Відповідно до підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 розділу XIV ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої – четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 розділу XIV ПКУ.
Крім того, порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 розділу IV ПКУ.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю фізичної особи – підприємця.
Відповідно до пункту 177.8 статті 177 розділу IV ПКУ під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпункту 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ.
Враховуючи викладене, у разі якщо ЄБРР перераховує суму інвестиційного заохочення позичальникам через транзитний рахунок Банку для подальшого перерахування Банком таких коштів на поточні рахунки позичальників Банку, у тому числі ФОП, то такий дохід не є доходом ФОП, проте оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором за правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, згідно з підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами (підпункт 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Оподаткування іноземних доходів встановлено пунктом 170.11 статті 170 розділу IV ПКУ, відповідно до підпункту 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 розділу IV ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 розділу IV ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.111 статті 170 розділу IV ПКУ.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (пункт 164.4 статті 164 розділу IV ПКУ).
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 статті 167 розділу IV ПКУ).
Також доходи, визначені статті 163 розділу IV ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 розділу IV ПКУ та підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 розділу IV ПКУ платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункту 168.2 статті 168 розділу IV ПКУ).
Таким чином, у разі якщо ЄБРР як нерезидент перераховує суму інвестиційного заохочення позичальникам через транзитний рахунок Банку для подальшого перерахування Банком таких коштів на поточні рахунки позичальників Банку (ФОП), то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Водночас юридична особа виконує функції податкового агента лише в частині відображення такого доходу у Податковому розрахунку.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
