Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства під час виконання господарської діяльності в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у звернені, Товариство використовує загальну систему оподаткування та з 01.11.2023 є платником ПДВ. Товариство 17.10.2023 здійснило передоплату за послуги надані Товариству нерезидентом щодо отримання сертифікату REACH та проведення всіх необхідних досліджень товару Товариства для можливості розширення своєї діяльності Товариства в країнах ЄС.
З огляду на викладене, Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:
1) яким чином Товариство, перебуваючи платником ПДВ, може виконати свої обов’язки за період перебування не платником ПДВ?;
2) на який рахунок і з яким кодом класифікації доходів бюджету потрібно сплатити кошти?;
3) чи потрібно здавати Розрахунок податкових зобов’язань, якщо ТОВ вже платник ПДВ?;
4) чи потрібно сплатити штраф за несвоєчасну сплату податку і на який рахунок?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Щодо питань 1, 3 та 4
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.
Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок, зокрема, за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.
Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов’язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку (пункт 190.2 статті 190 розділу V ПКУ).
Згідно із пунктом 9 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21), розрахунок податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України (далі – Розрахунок), подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, у разі наявності таких операцій.
При цьому відповідно до пункту 6 розділу I Порядку № 21 Розрахунок належить до податкової звітності з ПДВ. Згідно із пунктом 2 розділу VII Порядку № 21 з розділу I «Розрахунок податкових зобов’язань за звітний (податковий) період» значення рядка «Усього до нарахування» розрахунку відображається в обліку з цього податку контролюючим органом.
Відповідно до пункту 208.4 статті 208 ПКУ, якщо (отримувач послуг) не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг у вигляді додатку до декларації з ПДВ, затверджується у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ.
Водночас відповідно до пункту 208.5 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.
Таким чином, Розрахунок подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в якому наявні операції з постачання послуг.
При цьому нарахована у Розрахунку сума ПДВ підлягає сплаті до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем зазначеного 20-денного строку.
Згідно з пунктом180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.
При цьому пунктом 180.3 статті 180 розділу V ПКУ визначено, що особи, зазначені у пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ, мають права, виконують обов’язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.
Пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ ПКУ передбачено, що неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 розділу ІІ ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Таким чином, Товариство у періоді, в якому вже є зареєстрованим платником ПДВ (з 01.11.2023), може подати Розрахунок за період, у якому Товариство не було платником ПДВ, та сплатити відповідну суму податку до державного бюджету.
У разі якщо такий Розрахунок та оплата будуть надані/здійснені з порушенням термінів, визначених ПКУ, то до особи, відповідальної за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, будуть застосовані штрафні санкції, передбачені ПКУ.
Щодо питання 2
Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» (далі – Наказ 11) нарахування і сплата податкових зобов’язань з ПДВ, нарахованих отримувачем послуг, який не зареєстрований як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, в тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України здійснюються на бюджетний рахунок з кодом бюджетної класифікації 14060100 «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)».
На рахунок з кодом бюджетної класифікації 14060400 «Податок на додану вартість із імпортованих на територію України робіт, послуг», відповідно до Наказу № 11, спрямовуються суми ПДВ, нараховані з вартості послуг, отриманих особами, не зареєстрованими платниками ПДВ, від нерезидентів на митній території України нараховані за актами перевірок.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).
