Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є власником частини обєктів нерухомого майна (гаражів) (далі Обєкти), розташованих у м. ….. Земельна ділянка, на якій розташовані Обєкти та інша частина гаражів (далі Ділянка), не сформована як обєкт цивільних прав у розумінні ст. 79 ˡ? Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс), в Державному земельному кадастрі не зареєстрована. Рішення про передачу Ділянки у користування на умовах оренди Київською міською радою не приймалося. Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства та узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, просить надати розяснення щодо виникнення у нього обовязку сплачувати плату за землю як власник Обєктів. Принцип платності користування землею, передбачений ст. 206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема дані Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пп. «а», «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу), а орендної плати за земельну ділянку договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянку. Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок. Статтею 120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на обєкт нерухомого майна, що розміщеній на ній. Документи, що підтверджують набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, обєкт незавершеного будівництва чи частку у праві власності на такий обєкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, якщо земельна ділянка перебувала у власності або оренди, на якій розміщений такий обєкт (частина сьома ст. 120 Земельного кодексу). Якщо обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), обєкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого обєкта нерухомого майна зобовязаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий обєкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, зобовязаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої ст. 120 Земельного кодексу). Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до ….міської ради, яка відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування Ділянку, щодо питання оформлення відповідного права користування Ділянкою. Отже, у Товариства обовязок з обчислення податкових зобовязань з плати за землю за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянку. До моменту державної реєстрації права власності або користування Ділянкою (її частиною) Товариство як власник Обєктів свій податковий обовязок у частині дотримання принципу платного використання землі може реалізувати в межах Цивільного кодексу України через особу інший субєкт господарювання, у використанні якого перебуває Ділянка (їх частини) та якому делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на таку Ділянку виникнуть податкові зобовязання з плати за землю. Водночас повідомляємо, що орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані Ділянки, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
