Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що має у власності нежилі приміщення у нежитлових будівлях (далі Обєкти). Обєкти знаходяться на земельній ділянці (далі Ділянка), кадастровий номер 0000000000:00:000:0000, цільове призначення: 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, повязаною з отриманням прибутку. При цьому, Ділянка сформована, нормативна грошова оцінка проведена, та використовується для експлуатації та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, проте право власності або право користування Ділянкою Товариством належним чином не оформлено. Товариство, посилаючись на норми узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 (далі Наказ), просить надати розяснення щодо: чи є платником земельного податку (далі Податок) у розумінні ст. 269 Кодексу з дати прийняття Наказу; чи виникає у нього податковий обовязок з плати за землю, у разі якщо з дати прийняття Наказу (06.07.2018) речове право на Ділянку не оформлене. Принцип платності користування землею, передбаченого ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Земельним законодавством, зокрема, для юридичних осіб встановлено обовязок оформлення права власності, а також користування у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування Ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). З огляду на викладене та враховуючи приписи Наказу, у разі відсутності права власності та/або права користування Ділянкою (її частиною) Товариство не вважається платником плати за землю у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на Ділянку (їх частину) відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом. Статтею 120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на Ділянку у разі набуття прав власності на обєкт нерухомого майна. Документи, що підтверджують набуття права власності на обєкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, обєкт незавершеного будівництва чи частку у праві власності на такий обєкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою (якщо ділянка перебувала у власності або оренди), на якій розміщений такий обєкт (частина сьома ст. 120 Земельного кодексу). Якщо обєкт нерухомого майна розміщений на земельний ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач права власності на обєкт нерухомості зобовязаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий обєкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу. Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок. Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу). З огляду на викладене, до Товариства одночасно з набуттям права власності на Обєкти переходить право користування Ділянкою, на якій розташовані такі Обєкти. Тому Товариству доцільно звернутися з клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням Ділянки, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, приймає рішення щодо надання у власність або користування Ділянку (її частку). Водночас, Товариство як власник Обєктів свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу інше підприємство, у використанні якої знаходиться Ділянка, та якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під нежитловими будівлями, та у якої з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю . Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
