Плата за землю: чи сплачує управитель активів?

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є управителем майна (активами) (далі Управитель) Приватного акціонерного товариства на підставі укладеного у 2023 році договору з Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). До переліку переданого Управління майна (активів) включена земельна ділянка, яка належить на праві власності вказаному вище акціонерному товариству відповідно до договору купівлі-продажу (далі Ділянка). Товариство просить надати розяснення: (1) щодо виникнення у нього обовязку справляння плати за землю (земельного податку) за Ділянку, і якщо виникає такий обовязок, то з якого періоду; (2) щодо обовязкової державної реєстрації Товариства, яке діє як Управитель Ділянки, для сплати плати за землю (земельного податку); (3) що є базою оподаткування платою за землю (земельним податком) для Товариства, який діє як Управитель Ділянки. Питання 1. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України) у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Обовязок власників земельних ділянок та/або землекористувачів сплачувати плату за землю настає з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Оскільки Товариство не додало копію договору управління майном (активами) до звернення, питання виникнення у Товариства, як Управителя майна (активів), податкових зобовязань щодо справляння плати за землю за Ділянку може бути розглянуто на підставі даних про наявних у нього прав власності або користування Ділянкою. Питання 2. Стосовно питання обовязкової державної реєстрації Товариства, як Управителя Ділянки, для цілей її оподаткування, Товариству доцільно звернутися до Міністерства юстиції України, оскільки контроль у сфері державної реєстрації прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина перша ст. 37№ розділу VI цього Закону) здійснюється Міністерством юстиції України. Питання 3. Базою оподаткування платою за землю є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Кодексу; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (п. 271.1 ст. 271 Кодексу). Обєктом оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності (п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Кодексу). Для нарахування податкових зобовязань з плати за землю враховуються розмір обєкта оподаткування (площа Ділянки), база оподаткування та ставка земельного податку, визначена рішенням відповідного органу місцевого самоврядування. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).