Плата за землю: нежитлові приміщення без прав

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство повідомило, що має у власності нерухоме майно (нежитлові приміщення) у багатоквартирному будинку (далі Будинок). Будинок розташований на земельній ділянці (далі Ділянка), інформація про формування її як обєкту цивільних прав у розумінні ст. 79 № Земельного кодексу України та інформація у Державному земельному кадастрі відсутня, речове право не оформлено. Товариство, посилаючись на чинне законодавство та узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, просить надати розяснення щодо обовязку сплати земельного податку (далі Податок) за площу Ділянки (її частину), на якій розташовані власні нежитлові приміщення, щодо обчислення пропорційної частки Податку та яка установа уповноважена надавати офіційну інформацію щодо неоформленої Ділянки. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, повязані з реалізацією прав та виконанням обовязків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі Закон). Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку. Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи зазначене, Товариство має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянок для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у власності Товариства. Поряд з цим, Товариство як власник обєктів нерухомого майна у Будинку, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю. Також повідомляємо, що Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами тощо, а держателем Держгеокадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст.ст. 2, 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).